Прочитав спогади Суровцової.
Кінець першої книги, як я уявляю собі Гестбі, тільки в іншій країні.

А в другій книзі скільки поламаний доль. І коли читав про селянок, побачив ім’я Степанида, згадалось мені моя родичка з таким самим ім’ ям. Мабуть в неї була схожа доля та вона нікому нічого не розповіла про своє заслання.