До гносеології питання про “русскій мір”

Що таке “русскій мір”?

Найточнішою відповіддю буде, мабуть, така: це віртуальний світ, який не можна назвати історією: радянською чи російською. Це альтернативна історія, в якій використовуються ті самі звичні загальновживані словоформи, але їх комбінація така, що ми потрапляємо в якусь фантастичну реальність. Реальність, в якій люди не хочуть нічого знати про своє реальне минуле, прагнуть стерти його з пам’яті, забути про нього, ні в чому не каятися. Українці сьогодні – народ, що має власну історію, а росіяни все ще рятуються від чергової навали, топчучись по болотах разом зі своїм Сусаніним.

Якщо “русскій мір” – це віртуальна картина альтернативної історії, то звідси випливає і природний висновок, який багато в чому став кліше: росіяни – це народ з помилковою самоідентифікацією.

Ця самоідентифікація створена імперською історіографією. Вихідна точка історичних міркувань про початки Росії, внутрішня система координат у структурі особистості кожного росіянина, відштовхується від Києва. Це є і відповіддю на питання, чому вони, росіяни, так до нас, українців, причепилися зі своїм “русскім міром”.

Але спільна (що, втім, далеко не факт) стартова точка і спільність сьогодні – не одне і те ж. Якби це було так, то тоді Київ сьогодні мав би наполягати, щоб Москва стала губернією України. Але така логіка не працює в жодному з напрямків. На якомусь етапі російська історіографія перенесла акцент з “матері міст руських” на “династію”, і ракурс переключився на те, що чомусь Київ повинен бути губернією, а не Москва.

Справжня історія (не плутати з історіографією) повинна стати частиною самоідентифікації росіян – вони повинні прийняти її як частину своєї ментальності. Поки цього не буде зроблено, вони будуть продовжувати нести війну, руйнування і смерть всюди.