Зміна епох

Епохи не змінюються миттєво. Це не миттєва дія, це процес, який має свої реперні точки.

Однією з таких точок цього процесу є те, що фотографія чи відео перестали бути свідченням реальності, відображенням фізичного світу, його доказом – ми перейшли в епоху сюрреалізму. Фотографія та кіно, які на початковому етапі свого існування були прив’язані до фізичного світу світлом і хімією, зараз цю прив’язку остаточно втратили. І дуже схоже на те, що фазовий перехід відбувся з появою штучного інтелекту.

Звичайно, маніпуляції з візуальними матеріалами існували і раніше – від фотолабораторних методів до цифрових інструментів. Але для цього, по-перше, потрібні були навички, а, по-друге, – існували межі можливостей. Штучний інтелект ліквідує ці вузькі місця та виводить нас на новий рівень – це вже не інструмент маніпуляцій, це машина створення марень з фабрики химер.

Одночасно досягло досконалості поєднання технологій, дистрибуції та психології. Системи штучного інтелекту дозволяють будь-кому змінити реальність за лічені хвилини без необхідності вміти; соціальні мережі, де ця змінена реальність поширюється миттєво; індивідуально налаштовані стрічки у соцмережах, котрі надають кожному окрему приватну версію реальності. А це призводить до того, що у суспільстві зникає спільний фундамент для визначення того, що є істинним, а що – хибним. Люди не просто мають різні думки – вони живуть у різних реальностях, сконструйованих у різних інформаційних бульбашках. І як з цим бути далі?

Протягом століть істина трималася на соціальних зв’язках і локальному підтвердженні, а не на об’єктивній незмінності. Істина не була універсальною, людство сприймало її як результат групового договору, що базувався на близькості та довірі в межах окремих груп. Сучасність демонструє відкат до цього архаїчного стану: децентралізацію правди та її перетворення з глобального стандарту на локальний атрибут, узгоджений всередині спільноти та перевірений лише власним оточенням.

Виходом з цієї кризи може бути побудова нової етики довіри, в підвалинах якої лежатиме не формально-механічна перевірка, а суто людські якості: критичне мислення, емпатичне розуміння та досвід живої взаємодії.