“Свята Русь” по-російському

У 2012 році вийшла книга французького історика Алена Безансона (Alain Besançon) під назвою “Свята Русь”, в якій автор намагається знайти відповіді на питання: чому знання європейців про Росію рідко засновані на об’єктивній інформації про неї, а більше на міфах і стереотипах, чому вони дивляться на Росію крізь деформовану призму? Вже в 2018 році ця книга була видана в українському перекладі.

Чи не найголовнішою причиною цього, вважає Безансон, було те, що Росія завжди прагнула дати іноземцям облудне бачення себе самої. Мистецтво російської брехні таке ж старе, як і сама Росія. І Кюстін, і Мішле відзначили це мистецтво як її основну рису. Передусім брехали іноземцям (“брехати їм – це професія”, – зазначає Кюстін), відтак – самим собі. Були знайдені й компенсації: чистота православ’я, велич душі і духовність – і завжди, з почуття компенсації, зневажали Європу, соромлячи її за нечестиве християнство, вузькість душі й матеріалізм.

Існує два яруси цієї брехні і певний методологічний прийом її просунення. Це подвійність посилань (з одного боку, на звичну дійсність, а з іншого – на ідеологічну псевдодійсність), що є найефективнішим засобом обману. Першу брехню можна назвати логічною (брехливе слово), а другу – онтологічною, позаяк фальсифікується сама природа за допомогою шахрайського ходіння між дійсністю і псевдодійсністю, що дезорієнтує думку співрозмовника.

Ну а правда? Для її позначення в російській мові існують два слова. Правда означає не лише правду, але ще й справедливість і, в кінцевому підсумку, відповідність Богові, що є першоджерелом правди і справедливості. Істина означає позитивну, фактичну правду – те, що перед очима, те, що може бути перевірене. Істина менш велична, ніж правда. Не мають великого значення деформації, які передаються буденній правді (істині), тому що над нею блищить, як захист, правда. Все це, як помітили іноземці, сприяє тому, що в Росії брешуть щиро, брешуть від усього свого серця. Невідомо, де є правда, бо відповідність слів речам таким, як вони є, і таким, як вони існували, ми називаємо зазвичай правдою, може бути записана зовсім інакше в реєстрі іншої, ще величнішої правди. Де вона, ця правда? Вона живе в сферах, недоступних для тих, кому брешуть. Будучи лише віртуальною і фактично недосяжною, недоступна вона і самому брехунові.