“Русская душа” чи імперіалістичний менталітет? (ч. 4)

Четверта, остання, частина серії дописів.
Перша: “Велика” російська література та історія
Друга:  Імперіалістична душа
Третя:  Таємнича “русская душа”
     ✦ ✦ ✦
     Імперська тріада
     Якщо коротко – словосполучення “русская душа” є стислим виразом російської імперської ідеології, яка востаннє була стандартизована і лаконічно викладена в 1833 році у тріаді “православ’я, самодержавство, народність”. Відповідно до встановленого імперського порядку (як це було визначено православним Богом або самим російським автократом), населення в цілому, а особливо етнічні росіяни, повинні беззаперечно підкорятися наказам цього автократа (будь то цар, генеральний секретар чи президент), якими б незрозумілими вони не були. Автократ знає краще, оскільки має унікальний доступ до Бога (або панівної ідеології).
     Коли незбагненні рішення автократа приносять численні лиха та страждання простим людям, ці біди легко пояснюються цивілізаційною долею Росії та її імперською величчю. Від людей очікується, що вони будуть терпляче страждати, чекаючи справедливої винагороди в небесному або комуністичному раю. А поки що вони повинні вдовольнятися приналежністю до великої імперії.
     У повсякденних розмовах російські громадяни використовують термін “русская душа” щоб пояснити або прокоментувати власні скрутні обставини. До них належить очевидна розбіжність у рівні життя між гнилим капіталістичним Заходом і благочестивою Росією. У свою чергу, це словосполучення слугує як виправданням, так і підставою для того, щоб російські конкістадори в Україні грабували, ґвалтували, катували і вбивали. Через свої гріхи Захід в боргу перед Бого- та владобоязкими росіянами за ці малодоступні блага і задоволення.
     Через дії російських солдатів можуть постраждати невинні мирні особи різних етнічних груп. Але якщо російських військових злочинців заарештують і посадять на лаву підсудних, то вони не розуміють своєї вини. Вони знизують плечима на докази своїх злочинів і вказують на таємничу “русскую душу”, яка змушує їх робити немислимі і нелюдські речі. Західні експерти з російських студій наполегливо продовжують досліджувати бездонну, мабуть, “русскую душу” в пошуках відповідей.
     Там нічого не можна знайти, оскільки нічого нема. Ця комбінація слів є риторичним прийомом, щоб замилити очі всім і кожному. В результаті ні самі росіяни, ні іноземці не можуть чітко побачити, що “русская душа” є нічим іншим, як вигадливим синонімом нерозкаяного імперіалістичного мислення. Кремлівська пропаганда може і використовує це для того, щоб заплутати Захід і відбілити колоніальні злочини та імперські завоювання Росії в минулому, сьогоденні та майбутньому. Москва, як самопроголошений лідер постколоніального світу, за визначенням не може бути винною у злочинах колоніалізму та імперського будівництва.
     Брехливість – це матеріальна діалектика Кремля.