Предмет віри, а не факт

Кілька днів тому шановний @eugene зробив допис під назвою “Бути й здаватися”. Ще один штрих стосовно “бути й здаватися”.

У 1857 році Карл Маркс в одній зі статей (хоча в СРСР видавалось повне зібрання його творів, ця стаття взагалі ніколи не друкувалась) писав:

“Європа неодноразово була захоплена зненацька величезною силою впливу Росії, який вселяв страх у народи Заходу, що піддалися йому як якомусь фатуму або ж чинили опір лише роз’єднаними, поодинокими і випадковими зусиллями. Однак поряд з цією магічною дією, що чиниться Росією, спостерігається постійно відроджуваний скептицизм, який іде за нею як тінь, росте разом з нею, додаючи до легкого тону іронії стогін підкорених народів та насміхаючись над справжньою величчю російської могутності як над манерою поганого актора, що хоче вразити й обдурити. Інші імперії на самому початку свого виникнення також викликали подібні сумніви, але лише одна Росія стала колосом, що не розвіяла тих сумнівів. Вона – унікальний в історії приклад величезної імперії, котру навіть після досягнення могутності ніколи не переставали вважати чимось, що відноситься скоріше до області уяви, ніж до області фактів”.

Звучить досить по-сучасному.