Інтелектуальний мутагенез: витоки технологічного світу

Біля століття тому британський математик та філософ Альфред Норт Вайтгед сформулював фундаментальну передумову виникнення сучасної науки та прогресу.

“По всьому світу і в усі часи були люди-практики, поглинуті “незвідними та впертими фактами”; так само повсюди й повсякчас були люди філософського складу розуму, поглинуті плетінням загальних принципів. Саме це поєднання палкого інтересу до найдрібніших фактів з однаковою відданістю абстрактному узагальненню і формує інноваційність нашого сучасного суспільства”.

Його ідея базується на трьох ключових тезах:

1. Подолання історичного розколу
Раніше інтелектуальний світ був розділений на два табори:
  • Емпірики (практики): збирали факти, спостерігали за природою, але не шукали глобальних закономірностей.
  • Раціоналісти (теоретики/філософи): створювали красиві абстрактні системи, які часто були відірвані від реальності.
Вайтгед стверджує, що самі по собі “вперті факти” або чисті “абстракції” існували завжди, але існували окремо.

2. Суть наукового методу
Сучасність (в розумінні епохи розвитку науки) народилася тоді, коли ці два підходи об’єдналися. Наука вимагає одночасної відданості обом полюсам:
  • Потрібно поважати реальні факти, навіть якщо вони суперечать теорії (бути практиком).
  • Потрібно прагнути об’єднати ці факти у математичні чи логічні закони (бути філософом).

3. Новизна сучасного суспільства
Для Вайтгеда унікальність сучасної цивілізації полягає не просто в наявності технологій. Вона полягає у новому типі мислення. Суспільство навчилося балансувати між практицизмом та високою теорією. Саме цей гібридний підхід став рушієм науково-технічної революції.

Але які межі цього сучасного суспільства?

Відомий філософ і письменник Артур Кестлер, коментуючи цей вислів Вайтгеда, наголошував: новий поворот визначив клімат європейської думки за останні три століття. Він виділив сучасну Європу з-поміж усіх інших цивілізацій минулого й сьогодення. Це дозволило їй настільки докорінно трансформувати своє природне та соціальне середовище, ніби на планеті з’явився новий біологічний вид.

Отже, як історичний та культурний феномен, цей унікальний інтелектуальний мутагенез – синтез теорії та факту – Кестлер вважає суто європейським винаходом, що сформувався в XVII столітті, у добу Наукової революції. Поява такого мислення виділила модерну Європу з-поміж решти цивілізацій минулого й сьогодення.

Послуговуючись потужною біологічною метафорою про виникнення на планеті “нового виду”, Кестлер наголошує: жодна культура досі (ані антична Греція, ані середньовічний Схід) не мала інструменту для такої радикальної та цілковитої перебудови довкілля. Всі попередні цивілізації адаптувалися до природи, тоді як наукова Європа почала підкорювати й трансформувати її.

Сьогодні ми маємо результат – глобалізований світ технологій, де кожна модернізована країна (зокрема й азійські) змушена послуговуватися цим методом задля виживання. Проте за своєю генезою та глибинною суттю цей “клімат думки” залишається суто європейським. Саме він дав Європі унікальну, майже “нелюдську” – проти минулого – силу змінювати світ.