Голодомор: документальні свідчення
Сьогодні, в четверту суботу листопада, – День пам’яті жертв Голодомору
Через недоступність радянських архівів при дослідженні Голодомору завжди були важливими матеріали іноземного походження, зокрема звіти дипломатів, що на той час працювали в Україні. Польський історик Ян Яцек Бруський (Jan Jacek Bruski) знайшов декілька десятків таких документів – доповіді консульських працівників Республіки Польща у Харкові та Києві від 1933 року. Це був час, коли голод, спричинений політикою більшовиків, охопив Україну та призвів до справжньої гуманітарної катастрофи, що несе всі ознаки навмисних репресій проти українського селянства. Елементом цього “терору голодом” була, серед іншого, фактична блокада села. Радянські органи безпеки вели нещадну боротьбу з т. зв. *“мешочничеством”, тобто бродячими селянами, що шукали шматок хліба в місті. За таємним розпорядженням московської влади кордон між голодуючою Україною та РРФСР також був закритий для біженців. Ці явища не залишились непоміченими польськими спостерігачами і були ретельно відзначені у звітах.*
Деякі з цих документів, що були знайдені істориком під час пошуку у т. зв. “трофейних фондах” Російського державного військового архіву (тобто фондах, що були в 1945 р. вивезені до Москви), він виклав у своїй статті “Nieznane polskie dokumenty na temat Hołodomoru. Efekty rekonesansu archiwalnego w Moskwie”. Я, в свою чергу, наводжу їх у власному перекладі.
✦ ✦ ✦
Рапорт польського консула у Києві Генріка Янковського до посольства у Москві
Точна дата складання рапорту невідома, але на документі є дата його отримання – 9 лютого 1933 року.
Реалізація планів “хлебозаготовок” призвела до повного вилучення хліба з села. Вже в листопаді та грудні як в “колхозах”, так і в індивідуальних господарствах майже не залишилось зерна. Люди жили на картоплі, буряках та гарбузах. Викопані дрібні цукрові буряки та картоплю свідомо залишали в полі. На даний час вищезазначені запаси овочів закінчуються. Населення позбавлене навіть цих мінімальних засобів до існування. Зерно, яке мало яким людям чи організаціям вдалося зберегти після завершення “хлебозаготовок”, зараз забирається для створення т. зв. насіннєвих фондів для весняної сівби. За наповнення цих фондів окремі індивідуальні господарі, правління “колхозов”, сільські ради та керівники регіональних земельних управлінь несуть персональну відповідальність. Не маючи змоги отримати засоби до існування на селі, люди шукають їх у містах. Для того, щоб здобути хоча б один пуд зерна, здійснюються поїздки в кілька сотень кілометрів. Зі свого боку, радянська влада запровадила низку репресій для протидії вивезенню зерна з міст. Регулярно проводяться обшуки в поїздах і на вокзалах, а також у будинках – в селах. Знайдене зерно або борошно відбирається без будь-яких вагань як спекулятивного походження. Крім того, мають місце труднощі при отриманні залізничних квитків. Як результат вищезазначеного, згідно з останніми повідомленнями, величезний відсоток населення в селах страждає від виснаження. Величезна смертність. Так, у селі Антонів (Сквирський район) з населенням близько 3000 чоловік щодня помирає в середньому 20 людей. Їх ховають у загальних ямах. За 10 днів у селі Яблонне цього регіону померло 130 людей. Більш активні особи залишають села, кидаючи своє майно чи продаючи його за безцінь, і намагаються виїхати до Сибіру чи Туркестану. Влада, борючись з такою еміграцією, видала заборону на виїзд за межі України. Це стосується не лише людей, які шукають засобів для існування, але також має на меті попередити випадки втечі окремих відповідальних керівників, що набули масового характеру. Часто трапляються випадки, коли новообраний чи призначений голова сільської ради або голова “колхозу” залишає печатку, своє майно та сім’ю і тікає, побоюючись репресій за невиконання того чи іншого розпорядження. На даний час зафіксована велика кількість арештів та ув’язнення вищезазначених керівників за буряк, заморожений у полі (який не вивезли вчасно через відсутність транспорту), за поганий стан коней (котрих нема чим годувати), за поганий стан озимих культур. Заарештовані керівники залишаються у в’язницях без судових розглядів та вироків. Поруч з ув’язненими за фінансовими справами вони становлять значну кількість. Київська в’язниця на Лук’янівці переповнена. Цю в’язницю було розраховано на 3 тисячі осіб, в даний час там налічується близько 11 тисяч. В’язні перебувають у жахливих умовах. У камерах відсутні койки, а кількість людей, зачинених в одній камері, не дозволяє лежати на підлозі навіть половині в’язнів. В якості їжі вони отримують 1/2 фунта хліба та гарячої води один раз на день.
Про стан сівби місцевий відділок повідомляв в попередніх звітах. Нині надходить ряд підтверджень цього. Конкретна новина стосується регіону Мархлевського і є вірним відображенням стану сівби по всій Україні. Для виконання плану по посіву обов’язкової кількості гектарів на 1 га висівали 2 пуди (замість необхідних 6). Сівба відбувалась дуже пізно, це призвело до того, що в багатьох місцях озимина не зійшла до настання морозів. Для весінньої сівби підготовленої ріллі нема взагалі. Повна відсутність добрив, як природних, так і штучних. До вищесказаного слід додати гостру нестачу насіння, як причину невиконання запланованого обсягу ярових посівів.
Голод, відсутність будь-якої надії на покращення ситуації з постачаннями, стан існуючих посівів, а також усі зазначені вище обставини, за яких відбуватиметься весняний посів – спричиняє найгірший настрій населення. Це виражається в повній апатії та байдужості до всіх гасел, постанов та наказів. Байдужість і відстороненість проявляються не лише в повній занедбаності господарських справ, але й знаходять своє вираження в майже повному замиранню загального життя. Сільські школи відвідує мінімальна кількість (близько 40%) записаних дітей. На мітинги та збори люди ходять лише під страхом покарання.
Влада, судячи з останніх постанов, усвідомлює такий стан речей і в даний час докладає величезних зусиль для максимального зміцнення станцій МТС (“машино-тракторні станції”). Окрім політичного зміцнення цих установ, в даний час здійснюється їх технічне посилення. Два тижні тому 150 водіїв першої категорії таких організацій, як “Вукоптранс” та “Союзтранс”, були звільнені з роботи та одночасно отримали розпорядження їхати до окремих MTС під загрозою позбавлення водійських прав у разі ухилення. На заводах і в майстернях, що виробляють запасні частини та ремонтують сільськогосподарські знаряддя, посилилася агітація щодо виконання виробничих планів. Повно статей, що закликають місцеві партійні відділки до інтенсивної роботи над цим з вимогами мобілізувати членів [партії] для направлення на різні заводи та МТС для підвищення ефективності роботи при ремонті тракторів. Скликаний зараз другий пленум Київського обласного виконавчого комітету присвячений питанням збору запасів насіння, активізації роботи МТС в період весняної сівби та примусу господарств виконувати плани сівби за будь-яку ціну.