Свободу людини намагаються обмежити, починаючи вже з колиски. Видатний мислитель Хосе Марті писав: “Не встигне дитина народитися, як біля її ліжка вже стоять із путами в руках релігії, філософії, батьківські пристрасті та політичні системи. Вони зв’язують її, сповивають – і людина на все життя залишається загнузданою, наче кінь”. Ці слова – не просто метафора, а влучний опис того, як соціум приборкує наш інтелект.

Дітям притаманне дивергентне мислення: здатність знаходити сотні застосувань звичайним речам. Проте під впливом традиційної освіти та усталених догм ця природна креативність згасає. Доросла людина, чиє мислення вже скуте шаблонами, ледь генерує десяток ідей там, де дитина бачить безкрайній простір для фантазії.

Найбільшу загрозу для особистості становлять політичні та релігійні фанатики. Вони звужують безмежний світ варіантів до одного-єдиного, “істинно правильного” способу. Коли дивергентне мислення атрофується, людина перестає бути творцем власної долі, перетворюючись на зручний гвинтик системи, який боїться навіть глянути за межі встановленого ідеологічного паркану. Залишитися дитиною, здатною бачити тисячі шляхів там, де інші бачать глухий кут, – це і є справжня перемога над “путами”, про які попереджав Марті.