Видатний астрофізик, один із засновників сучасної радіоастрономії та піонер у пошуку позаземних цивілізацій Й. С. Шкловський у своїй знаменитій науково-популярній праці “Всесвіт, життя, розум” розглядає концепцію так званого “технологічного тупика”. Основні тези автора:
     ✦ ✦ ✦
Якщо ми дотримуємося точки зору, що розум є одним із продуктів еволюції, то не слід забувати, що не кожне природне “нововведення” є корисним для виду. Еволюція діє методом спроб і помилок, створюючи безліч тупикових гілок. Історія земного життя – це кладовище видів, де фіналом часто ставала гіпертрофія окремих функцій. Надмірний розвиток засобів захисту чи нападу, як-от гігантські роги мезозойських рептилій чи ікла шаблезубих тигрів, неминуче порушував гармонію організму та призводив до вимирання виду.

Іншими словами, чи не є сучасне суперечливе використання інтелекту людством такою самою фатальною гіпертрофією, як панцир трицератопса? Самогубна діяльність Homo sapiens вказує на ймовірний еволюційний тупик. Ця гіпотеза також пояснює “мовчання Всесвіту”: можливо, розумні цивілізації закономірно гинуть, досягнувши піка своєї внутрішньої дисгармонії.

Сприйняття розуму як еволюційного “винаходу” дозволяє науково обґрунтувати місце людини у Всесвіті та пояснити відсутність видимих слідів позаземних цивілізацій. Якщо інтелект є тупиковою гілкою розвитку, це дає логічну відповідь на парадокс мовчання космосу.

Альтернативою виступає ідея трансцендентного, божественного походження розуму. Вона приваблює багатьох своєю ілюзорною моральністю та оптимізмом. Проте заперечення матеріальної природи людини є антинауковим. Відмова від визнання себе частиною пізнаваного матеріального світу лише створює небезпечні ілюзії, не даючи реальних відповідей на виклики майбутнього.