Стрічки соцмереж нагадують конвеєр: одні з натхненням продукують порожнечу – чи то у беззмістовних текстах, чи у глянцевих пікселях картинок ні про що, – а інші з азартом її коментують та уподобують. У цьому нескінченному пережовуванні полови народжується не істина, а лише гігабайти цифрового шуму, за яким ми остаточно втрачаємо самих себе.