Футурологічне щодо Homo sapiens

Ювал Ной Харарі, відомий історик технопрогресу, припускає, що вже до 2100 року Homo sapiens як біологічний вид може опинитися на межі зникнення. Цілком імовірно, що ми входимо в епоху, де природна еволюція поступиться місцем інтелектуальному дизайну та симбіозу біології й технологій.

Розглядаються такі гіпотетичні вектори розвитку:
   • Від лікування до трансформації. Медицина порятунку має всі шанси еволюціонувати в інструмент системних змін. Якщо сьогоднішні операції рятують життя, то завтрашні можуть бути спрямовані на “вдосконалення виду”.
   • Нейротехнологічний прогноз. Вживлення в мозок нейрочипів для підсилення когнітивних можливостей розглядається як імовірна буденна процедура, що за поширеністю нагадуватиме сучасне щеплення.
   • Мовна інтеграція. Допускається поява чипів із “вшитими” мовними пластами. Цілком можливо, що дитина, ледь опанувавши рідну мову, автоматично отримає доступ до десятків інших. Це, ймовірно, призведе до остаточного зникнення мовних бар’єрів.
   • Наноімплантація. Існує вірогідність інтеграції нанопристроїв ще на стадії внутрішньоутробного розвитку. Людина майбутнього, як припускають футурологи, зможе не лише миттєво орієнтуватися в просторі, а й вступати в прямий ментальний контакт з іншими особами.

У світлі цих прогнозів постає фундаментальна дилема: чи потрібно “рятувати” людину в її теперішньому біологічному вигляді? Деякі мислителі схиляються до думки, що людство в нинішній формі є лише перехідним етапом. Подібно до того, як примати свого часу втратили хвости через непотрібність, наш біологічний субстрат може стати лише фундаментом для появи чогось досконалішого.