Типографічне
Допис для перфекціоністів та естетів.

Усі знайомі з такими типографічними знаками, як довге тире (—), середнє (або коротке) тире (–) та дефіс (-). За своєю функцією тире — це розділовий знак, і він завжди відбивається пробілами з обох боків. Натомість дефіс — орфографічний знак, що з’єднує частини складних слів і ніколи не виділяється пробілами.

Згідно з ДСТУ щодо оформлення документів і видань, як основний розділовий знак має використовуватися довге тире (—). Водночас у вебтипографіці допускається використання середнього тире (–) замість довгого, оскільки на екранах останнє іноді видається занадто громіздким і «розриває» рядок. Крім того, середнє тире використовується як технічний знак для позначення діапазонів, а також між назвами установ або міст, що утворюють певний маршрут чи зв’язок. Наприклад: 1991–2024 рр., 10–15 хвилин, рейс Київ–Варшава, період Х–ХІІ століть тощо. У таких випадках воно пробілами не відбивається. Дефіс же в якості тире взагалі використовуватися не може.

Ще одним видом знаків є лапки. Відповідно до норм Українського правопису, основним видом лапок в українській мові є «кутові» (ялинки). Вважається, що прямі лапки (“…”) — це спадок друкарських машинок і англійської розкладки, а „лапки-лапки“ (німецькі або лапки-лапки) зазвичай використовуються як внутрішні, якщо всередині вже є одні лапки.

На ці правила у соцмережах зазвичай звертають мало уваги (у нашому Vmist‘і, наприклад, взагалі замість тире використано знак дефісу). Проте цікаво: хто і наскільки зважає на такі деталі? Які знаки кому подобаються більше?

   • довге тире (—) чи середнє тире (–)?
   • кутові лапки «…» (ялинки) чи прямі лапки (“…”)?