Розуміння та емоції

Будь-яке знання набуває цінності тоді і лише тоді, коли ми виносимо з нього певне розуміння, досі приховане від нас. Інакше знання є безглуздим, а його здобуття – марною тратою часу.

Розуміння – це “цінність за замовчуванням”. Нове розуміння – єдине, що здатне робити нас кращими та мудрішими. Нове знання далеко не завжди веде до зростання розуміння. Останнє передбачає бачення суті, тобто того, що філософи називають “філософською рефлексією” – виходом на рівень питань “А навіщо?”, “А чому?”.

Розуміння будь-чого складне саме по собі: воно вимагає занурення в деталі та виявлення причинно-наслідкових зв’язків. Розуміння історії – будь-якої епохи, події чи діяча – ускладнюється а то й блокується емоційними спалахами осуду чи захоплення, демонізацією одних та обожненням інших. Натомість воно потребує своєрідного співпереживання, проникливості у внутрішній світ та мотиви всіх учасників подій, включно з найбільшими лиходіями.

Хочете зрозуміти причини перемоги більшовиків чи нацистів? Тоді вам доведеться забути про прокляття на їхню адресу і відчути джерела їхнього натхнення, їхні думки та почуття. Прагнете зрозуміти агресивність мешканців Кремля та їхнього “глибинного народу”? Так само варто відкинути прокляття і спробувати збагнути “рушійні сили” такої поведінки.

Без цього ви залишитеся рабами спрощень і карикатур. Перше, що потрібно зробити щоб вийти з цього рабства, – позбутися емоцій з їхніми анафемами та прославленнями. Відкинути їх, адже емоції несумісні з розумінням. Так, це важко – значно важче, ніж проклинати чи оспівувати. Але, як зауважував Спіноза, все прекрасне так само важке, як і рідкісне, вбачаючи своєю головною заслугою те, що “намагався людські вчинки не висміювати, не оплакувати і не проклинати, а розуміти”. Ця його настанова видається надзвичайно важливою і досі недостатньо усвідомленою.