Свого часу теоретик українського державного будівництва В’ячеслав Липинський (1882–1931) поставив завдання на майбутнє в принципово нове русло: замість сприйняття українців як етносу, він закликав формувати українство як громадянське суспільство, здатне синтезувати досвід Сходу і Заходу. На цьому шляху, писав Липинський, “основною відміною України від Москви являється не мова, не племя, не віра…, а інший, утворений віками політичний устрій, інший… метод організації правлячої страти, інші взаємовідносини верхів і низів, держави і громадянства – тих, хто управляє, стосовно тих, ким правлять”.