Homo sapiens існує лише мить порівняно з віком Землі – якісь сотні тисяч років проти 4,5 мільярдів. Технологічна ж цивілізація, що бере початок із бронзової доби, ще молодша – їй заледве п’ять тисячоліть. За цей короткий час людство породило титанів духу рівня Баха та Ейнштейна, проте їхні постаті губляться в тіні незліченних тиранів – від Чингісхана до Сталіна.

Наївне ліберальне бачення історії як лінійного шляху від дикості до пасторального майбутнього без війн видається хибним. Адже якщо вважати війни лише прикрою помилкою природи, то вся історія людства – від Шумеру до сьогодення – перетворюється на безглуздий злочин Творця.

Логічніше вбачати у війнах жорсткий механізм еволюції, що здійснює природний відбір кращих соціальних моделей, відбраковуючи гірші. Саме так – дорогою ціною – торується шлях прогресу. Свого часу серед деспотичних суспільств виникла унікальна мутація – афінська демократія, що стала фундаментом Заходу. Проте соціальний генотип і досі дає збої, породжуючи агресивних мутантів: нацистський Рейх, диктатуру Кімів чи сучасну Росію.