De rerum natura

Свідомість – найбільша загадка еволюції. Її неможливо розкласти на матеріальні (електричні) коди мозку не через брак технологій, а з принципових міркувань, як неможливо перевищити швидкість світла через закони причинності.

Розглянемо дослід Павлова. Якщо спалах лампи супроводжує годування, собака “бачить” м’ясо у самому світлі й радіє. Якщо ж лампочка сигналізує про удар – тварина відчуває страх. Електричні імпульси в мозку ті самі, але в першому випадку вони означають їжу, а в другому – біль. Отже, образ не тотожний імпульсу. Він є відношенням коду до об’єкта, яке формується лише через дію: отримання м’яса або втечу.

Це пояснює і “синдром Отелло”: через подію з хусткою ставлення мавра до Дездемони змінюється на протилежне. Дездемона та сама, сигнали в мозку ті ж самі, але кохання стало ненавистю. Якщо Отелло клонувати, клон отримає ті ж імпульси, але не матиме жодних переживань. Він буде лише біороботом-манекеном без проблиску почуттів.

Саме тому мозок поза тілом не буде мислити. Від’єднаний від ефекторів (м’язів), він позбавлений дії, адже без неї не існує психіки та свідомості. Його енцефалограма була б майже прямою. І “голова професора Доуеля” швидко б втратила розум, адже свідомість нерозривно пов’язана з руховими рефлексами всього організму. Навіть якщо пришити голову до нового здорового тулуба, то свідомість суттєво зміниться, оскільки рухові рефлекси будуть іншими.