Кваліа – наше все

Останнім часом у психології та філософії свідомості неабиякої популярності набуло поняття “кваліа”. Цим терміном позначають суб’єктивну якість ментальних станів: те, як ми відчуваємо подих вітерця, шум дощу, заграву заходу сонця, смак вина, аромат троянди…

Чи не найважливішою властивістю кваліа є його невимовність: цей досвід неможливо повноцінно передати словами або осягнути без безпосереднього переживання. Один із теоретиків цього напряму, Девід Чалмерс, придумав дівчину Мері. Вона живе в чорно-білій кімнаті й знає абсолютно все про фізику світла, зв’язок кольору з довжиною електромагнітної хвилі. Проте Мері ніколи не бачила червоного, а отже – не має досвіду його сприйняття. Тобто знання фізичних процесів не вичерпує людських почуттів. У цьому сенсі Мері подібна до “філософського зомбі” — гіпотетичної істоти, яка фізично ідентична людині аж до елементарних частинок, але позбавлена внутрішнього переживання досвіду. А без цього досвіду людини як такої не існує.

До кваліа належать всі переживання: радість від наукового відкриття, піднесення від перегляду творів мистецтва чи прослуховування музики, насолода від аромату кави, гіркота від втрати чогось, стан любові чи ненависті. Загалом – весь спектр людських емоцій. Це суто людська властивість, адже кваліа неможливо відшукати в мозку чи тілі у вигляді матеріальних “речей”.

Штучний інтелект можна забезпечити будь-якими електричними імпульсами та двійковими кодами, але він позбавлений кваліа. Хіба що колись ШІ справді стане живим. Але це буде кінцем людини як царя природи та вінця творіння. Прийде новий вінець. Але вже не цар тварин, а повелитель біологічних людців.