Політика та історія

Одним з елементів процесу націєтворення є суперництво за історію. Сьогодні таке суперництво йде між Україною і Росією. У цьому немає нічого оригінального, така боротьба точилася і в Європі в процесі становлення тамтешніх націй у XIX-XX століттях. Тепер дійшла черга і до нас.

Імперський історичний наратив був єдиним. Природним результатом розпаду імперії став процес створення окремих національних наративів, побудованих на різних концепціях історії. Хоча почався цей процес не сьогодні і навіть не вчора – стосовно України він почався на межі XIX-XX століть із концепції Михайла Грушевського. Її можна назвати територіальною – все, що відбувалося на території України більшою чи меншою мірою є українською історією.

Російський історичний наратив мав і має суто династичну основу. А це дає змогу виводити “зародження російської державності” від Рюрика і новгородських земель (які стали московськими лише шість століть по тому), здійснювати стрибки від Києва до Москви, а в старій московській концепції взагалі виводити походження московської династії через Рюрика від “цісаря-Августа” з Риму. За такого династичного підходу Київ стає частиною російської історії і ним же обґрунтовуються російські претензії на історію Київської Русі. І все це зведено в ранг державної політики.

Окремий штришок такої політики – наполегливе небажання російських державних діячів, публіцистів і вчених-істориків термінологічно розрізняти сучасних росіян і “русь” стародавньої Русі, сучасних росіян і “руських” Великого князівства Литовського та Речі Посполитої. У них усі “русские”. Показовою ілюстрацією такого підходу є текст перекладу на сучасну російську мову “Повісті минулих літ”, зроблений відомим “трубадуром імперії” (характеристика американської історикині Єви Томпсон) академіком Дмитром Лихачовим, у якому слово “русски(е)(х)” трапляється в кілька разів частіше, ніж слово “рус(ь)(и)”. “А славянский народ и русский един”, пише академік. Як тут не згадати Гавлічека-Боровського: “Росіяни називають все російське слов’янським, щоби потім назвати все слов’янське російським”.