𝙍𝙖𝙩𝙞𝙤 𝙚𝙩 𝙚𝙢𝙤𝙩𝙞𝙤

Бертрану Расселу належить фраза: “Не бути абсолютно впевненим – це, як мені здається, одна з найважливіших складових раціональності”. Думка ґрунтується, вочевидь, радше на інтуїції, ніж на якихось системних спостереженнях. Водночас сучасні наукові дослідження загалом підтверджують цю думку.

Вони показують, що у свідомості догматиків (релігійних людей, зокрема) емоції переважають над аналітичним мисленням. Догматики впевнено тримаються своєї віри, засвоєних міфів, ігнорують несумісність із фактами, нечутливі до доводів і спростувань експертів. Вважається, що причиною стійкості переконань є “емоційний резонанс”, – чим більше щось збігається з їхньою емоційною оцінкою, тим впевненіше вони почуваються.

І навпаки – чим краще в людини розвинені аналітичні здібності, тим більше така людина раціональна, менш догматична. Люди з більш вищими навичками критичного мислення ухиляються від емоційного підходу, вважаючи за краще оцінювати всі питання аналітичним шляхом. Як наслідок – вони менш стійкі у своїх переконаннях і можуть переглядати їх під впливом раціональних доводів.

Це має практичне значення – у дискусії з догматиками аналітичні аргументи, ймовірно, контрпродуктивні. Більшого успіху можна досягти, використовуючи емоційні аргументи.