Блиск і злидні імперій – незворотність процесу

Третій пост. Перший див. “Блиск і злидні імперій”
Другий див. “Блиск і злидні імперій – соціально-економічні процеси та людський фактор”
     ✦ ✦ ✦
Розумні люди вже давно помітили, що кожне земне царство має свій життєвий цикл. Всяка влада минає, легенди ще розповідають про героїв, що будували могутню імперію, а сьогодні вже ця імперія, обліплена, як бродячий пес, паразитами, тріщить і валиться, змагаючись за виживання. Первісні когорти самозречених борців за високі ідеали вироджуються в популяцію переляканих гречкосіїв, готових на будь-яке рабство, “лишь бы войны не было”…

В часи становлення радянської історичної науки фази розпаду імперій описувалися як “періоди міжусобиць”. Для тов. Й. Сталіна особливо важливим було довести, що всякий розбрат, всяке протиставлення однієї частини імперії іншій, всяка внутрішня війна, всяка смута й громадянська непокора – це зло, смерть, напасть, з якою слід боротися всіма можливими засобами.

Найбільш болючими для тов. Сталіна були “міжуособиці” Київської Русі, що радянською історіографією описувалися до найменших деталей, а історичною літературою доводилися до шекспірівського рівня трагедії “братніх народів”. Сенс цих переживань очевидний: для всякого владоможця лояльність, “єдність” його підданих – запорука тривалого й успішного правління, будь-який розбрат – екзистенційний жах.

Таким трактуванням історії “вождь і учитель всіх народів”, по-перше, прямо заперечував марксистських класиків, що виводили енергію суспільного розвитку саме з внутрішніх конфліктів соціальних систем (діалектика Гегеля), а, по-друге, плутав причину з наслідком: не тому великі цивілізації занепадали, що виникали “міжусобиці”, а навпаки – “міжусобиці” ставали основним фактором суспільного життя тоді, коли імперія вироджувалась і занепадала в силу своїх внутрішніх причин.

Відповідно, всякого роду міжнаціональні конфлікти, громадянські війни й національно-визвольні рухи – це всього лише вияв дряхлості системоутворюючого фактору, вихід назовні всякого роду латентної деструкції, подібно до того, як гуркіт, хмари пилу та відчайдушні крики завалених уламками супроводжують колапс старої будівлі.