Меметика та формування етносів
Деякі вільні, дилетантські і не дуже добре причесані роздуми по темі, винесеній у заголовок.
✦ ✦ ✦
Спочатку трохи теорії. Як ми знаємо, вся біологічна інформація складається з генів. В 1976 р. Річард Докінз запропонував ідею про те, що і вся культурна інформація (ідеї, вірування, поведінкові шаблони і т.п.), аналогічно біологічній, також складається з базових одиниць – мемів (meme). І також, як гени, меми схильні до природного відбору, мутації та штучної селекції. Поширення впливу культур і цивілізацій Докінз вважав саме наслідком експансії мемів, а не переміщенням чи/і експансією представників цієї культури.
Ця ідея призвела до виникнення нової наукової дисципліни – меметики (деякі вважають її псевдонаукою, але зараз мова не про це), побудованою за аналогією з генетикою та біологічною теорією еволюції Дарвіна. Меметика визначає свідомість як сукупність мемів, а еволюцію культури, її поширення – як еволюцію і поширення мемів, що відбувається за рахунок копіювання, мутацій і природного добору. Зокрема, такі елементи нашої свідомості (нашого культурного коду), як приналежність до тієї чи іншої релігії та етнічної групи, також складаються з мемів.
Я, мабуть, уже втомив, але тут не обійтися ще без деякої кількості нудної теорії.
Існують різні наукові напрями, пов’язані із дослідженнями етнічності. Один – примордіалізм, у межах якого етнічність розглядається як об’єктивна історико-генетична даність, що існує у незмінному вигляді від самого початку. На сьогоднішній день особливою популярністю у світі такий підхід не користується, але його дотримувалися в СРСР, а тому й у сьогоднішній Україні він відомий. Що стосується нинішньої Росії, то тут примордіалізм став частиною офіційної політики, оскільки дозволяє легко оперувати у зрозумілих росіянам категоріях, використовуючи поняття етнічності (в радянсько-російській термінології – національності) як для обґрунтування історії, так і для зворотного – використання історії для обґрунтування існування етносу “росіяни” вже в IX-X століттях. Тому сьогодні в Росії свято вірять, що росіяни як єдиний народ (єдиний етнос) жили в Суздальських землях з часів Долгорукого і Боголюбського. Власне, за допомогою такого підходу обґрунтовується і війна проти України.
Другим підходом у дослідженнях етнічності є конструктивізм та його різновид інструменталізм. У межах цього підходу етнос розглядається як соціальний конструкт, а етнічна ідентичність – річ умовна і миттєва, а не якась історико-генетична заданість. Це ситуативний вибір людини чи групи осіб, обумовлений соціальною ситуацією, в яку вони потрапили.
Ну, а тепер спробуємо на прикладах подивитися на формування деяких етносів. Конкретно – українців та росіян.
За висновками одного із сучасних українських істориків у першій половині XVI століття шляхта Київщини та Брацлавщини у плані походження виглядала таким чином: місцеві руські (“українці”) – 30%, татари – 30%, білорусо-литовці, молдавани та московити – по 10%. Поділ, як бачимо, регіональний, заснований на аналізі прізвищ/прізвиськ і нічого не говорить про біологічні гени цих людей.
Багато в чому схожа, але ще яскравіше виражена ситуація спостерігається й у Московії XVI століття. За підрахунками істориків 70% “дворян за московським списком” (елітарної номенклатурної групи, призначення на посади з якої проводилися безпосередньо царем або за погодженням з ним) за походженням були “з татар” (а за оцінками – вже не підрахунками, а оцінками – “з татар” за походженням було 90% дворян того періоду). Це походження (як і походження “из русских”) ґрунтувалося на аналізі імен/прізвиськ – “татарами” були носії мусульманських імен, а “росіянами” – православних . Але воно зовсім нічого не говорить про біологічні гени як одних, так і інших – це могли бути і тюрки, і угро-фіни, і слов’яни, і вихідці з, наприклад, Іберійського півострова чи Альбіону, яких авантюрна жилка характеру занесла на край географії.
Виходячи з положень меметики, логічно припустити, що в ту епоху (і трохи раніше) на цих територіях відбувалася боротьба, мутація та природний відбір культурних мемів.
В результаті з усього цього строкатого (напевно строкатого) набору носіїв різних біологічних генів як у згаданих Київському та Брацлавському воєводствах, так і в інших руських воєводствах Речі Посполитої, вже на межі XVI-XVII століть викристалізувалося те, що інтелектуали того часу позначили як “старожитній руський народ Володимирова кореня”, а сьогодні позначається як українці. Так само результатом боротьби, мутацій і природного відбору культурних мемів зі строкатого набору людей із різними біологічними генами стала поява території Московської держави етносу “росіяни”.
І в одному, і в другому випадку біологічні гени ніякої ролі не зіграли – критерієм приналежності до етносів стали сформовані єдині культурні гени (меми). Саме вони стали тією “зв’язуючою речовиною”, що скріпила і утримувала разом носіїв різних біологічних генів, які в свою чергу зробили свій вибір виходячи з соціальної ситуації, в якій вони знаходилися.