Failed state

“Failed State: A Guide to Russia’s Rupture”. Так називається книга Janusz Bugajski, старшого наукового співробітника The Jamestown Foundation.

В анотації написано:

     Спроби перетворити Російську Федерацію на національну, громадянську або стабільну імперську державу зазнали невдачі. Нинішня конструкція базується на крихкому історичному фундаменті, не має єдиної національної ідентичності, громадянської чи етнічної, і демонструє постійну боротьбу між націоналістами, імперіалістами, централістами, лібералами та федералістами. Повномасштабне військове вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 року і введення міжнародних економічних санкцій посилить і прискорить процес розпаду держави.
     Невдачі Росії посилюються нездатністю забезпечити економічне зростання, гострою соціально-економічною нерівністю та демографічними проблемами, збільшенням розриву між Москвою та іншими суб’єктами федерації, нестійкою політичною пірамідою, заснованою на персоналізмі та клієнтизмі, поглибленням недовіри до державних інститутів, зростанням суспільної відчуженості від корумпованої правлячої еліти і зростаючою недовірою до офіційної пропаганди. Більш інтенсивні репресії для збереження державної цілісності в умовах погіршення економічних умов підвищать ймовірність насильницьких конфліктів.
     Парадоксально, але факт: хоча Володимир Путін прийшов до влади, щоб запобігти дезінтеграції Росії, він може запам’ятатися тим, що прискорив розпад країни. У міру поглиблення кризи довіри до Москви, на тлі поширення некерованості, боротьби еліт за владу, політичної поляризації, націоналістичного радикалізму, регіональних та етнічних відроджень, з’являтимуться нові територіальні утворення. Нові держави не будуть однорідними за своєю внутрішньою політичною та адміністративною структурою. Між деякими утвореннями ймовірні прикордонні конфлікти і територіальні претензії, в той час як інші можуть перетворитися на нові федеративні або конфедеративні держави.

Такі висновки можуть здатися надто радикальними, але безперечним є факт – пострадянська Росія не змогла перетворитися на демократичну федерацію (як це записано в її Конституції), а стала відтворювати імперські практики минулого. І війна проти України стала апофеозом цього випадання в архаїку, поставивши, тим самим, під сумнів своє існування як єдиної держави, сумісної з сучасним світом.

Європейські та американські політологи, розмірковуючи про майбутнє Росії і говорячи про бажаність її демократизації, виходять, – всупереч кремлівським твердженням, що нібито Захід “мріє про розпад Росії”, – з безумовної незмінності її статусу як єдиної країни. Однак подібного роду революційні перетворення відбуваються незалежно від кремлівських бажань або західної віри в незмінний статус-кво. Приклад тому – розпад СРСР, якому противилися як у Кремлі, так і на Заході. Звідки така впевненість, що “правонаступниця” СРСР не повторить його історичний шлях?

Термін “розпад”, що багатьох лякає своєю різкістю і потенційними непередбачуваними наслідками, належить до імперського лексикону. “Розпад” відбувається лише з точки зору метрополії. Колишні колонії використовують інший термін і називають це “звільненням”. Для Кремля навіть просте дотримання норм Конституції про федеративний устрій є “розпадом”, а тому і була придумана “вертикаль влади”. Що призвело, в кінцевому підсумку, до відродження російських імперських амбіцій у зовнішній політиці.

Однак багато західних політиків не бажають цього помічати – демократизація і децентралізація в Росії видається їм небезпечною, тому що нібито загрожує “нестабільністю”. Все це ми проходили і тридцять з гаком років тому – незважаючи на те, що історичні попередники нинішніх політиків підтримували перебудову в СРСР з її громадянським звільненням, його розпаду вони боялися і не хотіли. Сьогоднішнім політикам теж здається, що “єдина і неподільна” Росія з авторитарним і навіть диктаторським режимом – це менше зло, оскільки без нього почнеться хаос.

Це мине! Як звикли і змирилися з немислимим розпадом СРСР, так звикнуть і змиряться з розпадом нинішньої Росії.