Про російську державну ідеологію

Досить часто сьогоднішню Росію порівнюють із Третім Рейхом. І водночас лунають голоси, що таке порівняння є некоректним. Аргумент некоректності: у рейху була ідеологія, а де ви вбачаєте ідеологію в Росії?

Насправді державна ідеологія в Росії, звичайно, є – це антизахідництво й антиамериканізм. Саме ця ідеологія нав’язливо формує історичну пам’ять (і, як наслідок, “громадянську позицію”). В результаті сьогодні в масовій російській політичній свідомості Захід взагалі і Америка зокрема відіграють приблизно ту ж роль, що в Середні віки диявол. Їхніми підступами пояснюється все, що завгодно, – від крадіжок чиновників до витоків повітря з космічної станції. Захід завжди пакостить.

Ніякої корисної інформації ці розповіді про підступи не несуть. Але відгородитися від сучасної цивілізації неможливо, а тому формується комплекс аутсайдерів, який виливається в ксенофобію і агресивність. І, – зворотний бік такої державної ідеології, – перед владою постає питання про необхідність каналізації цієї агресивності. Варіантів небагато, всього два – всередину країни або назовні.

Всередині це реалізується через створення образу внутрішнього ворога – конструкта “іноагента”, наприклад. Але коли образу “ворога унутрішнього” недостатньо для сублімації енергії агресивності, природним чином виникає і ідея про спрямування цього потоку назовні. Саме там, зовні, знаходять образ ворога, що дозволяє носіям агресивності виправдовувати свої настрої, надавати своєму життю значущість, сенс.

Академіку РАН Юрію Пивоварову належать слова: “Подібно до валюти, ідеологія є життєдайною тоді, коли має відповідне забезпечення”. Судячи з настроїв у масовій російській свідомості, агресивна ідеологія антизахідництва і антиамериканізму, що апелює до чуттєво-психічного світу, а не до потреби адекватного розуміння, відповідне забезпечення має. І саме наявність такого забезпечення є як причиною агресивної політики держави під назвою Росія, так і засобом її проведення.