Маркіз, що зазирнув на два століття уперед

“Зберегти розум після двадцяти років перебування на російському престолі може або ангел, або геній”.

Мова не про Путіна. Це написав 186 років тому про Миколу I французький мандрівник маркіз де Кюстін. Читаючи його книгу “Росія в 1839 році”, раз у раз втрачаєш орієнтацію в часі: здається, що спостереження і висновки автора зроблені в наші дні. Наводжу лише невелику їх частину.

“У серці російського народу кипить сильна, неприборкана пристрасть до завоювань”.

“Народ, який мріє про світове панування і підлещується перед нами в очікуванні, поки він зможе нас завоювати…”

“Росія бачить в Європі свою здобич, яка рано чи пізно їй дістанеться внаслідок наших розбратів; вона розпалює у нас анархію, сподіваючись скористатися розладом, якому сама ж сприяла, оскільки він відповідає її задумам”.

“Росіяни зможуть на якийсь мить здолати всіх за допомогою меча, але ніколи за допомогою ідеї; а народ, якому немає чого передати іншим народам, тим, кого він хоче підкорити, недовго залишатиметься найсильнішим”.

“Справжня могутність не потребує хитрощів. Чому ж ви невпинно хитруєте?.. Скільки вивертів, скільки незграбних обманів доводиться вам застосовувати, щоб приховати хоча б частину ваших цілей і залишити за собою незаконно привласнену роль! Ви маєте намір вершити долями Європи?! Чи це взагалі можливо? Ще недавно ви були ордою, скутою страхом, ще недавно підкорялися наказам дикунів, – а нині ви намірилися відстоювати цивілізацію від надцивілізованих народів!”

“Росіяни набагато більше стурбовані тим, щоб змусити нас повірити в свою цивілізованість, ніж тим, щоб стати цивілізованими насправді”.

“Дух беззаконня спускається вниз по суспільних сходах і до самих основ пронизує це нещасне суспільство… З такого свавілля народжується те, що тут називають громадським порядком, тобто похмурий застій, що лякає спокоєм, близьким до спокою могильного; росіяни пишаються тим, що в їхній країні тиша і спокій”.

“У Росії єдиний дозволений шум - це крики захоплення”.

“У Росії розмова дорівнює змові, думка дорівнює бунту”.

“Історія становить у Росії частину казенного майна, це моральна власність монарха; її зберігають у палацових підвалах разом зі скарбами імператорської династії і народу з неї показують тільки те, що вважають за потрібне. Пам’ять про те, що робилося вчора, – надбання імператора; на свій розсуд він виправляє літописи країни, щодня видаючи народу лише ту історичну правду, яка узгоджується з уявленнями поточного дня”.

“Мало того, що російський деспотизм ні в що не ставить ні ідеї, ні почуття, він ще й перекроює факти, бореться проти очевидності і перемагає в цій боротьбі!”

“Брехати в цій країні означає охороняти суспільство, а сказати правду означає здійснити державний переворот”.

“Російське православне духовенство завжди було і буде являти собою свого роду ополченців, лише мундиром своїм відмінних від світських військ імператора. Підлеглі імператору священики та їхні єпископи складають особливий полк кліриків – і тільки”.

“Одному Господу – та ще й росіянам – відомо, чи велике задоволення бути присутнім на параді! У Росії любов до оглядів не знає меж”.

“Їхня армія, що блищить на парадах відмінною дисципліною і виправкою, складається, за винятком декількох обраних частин, з людей, яких публіці показують у красивій формі, а за стінами казарм утримують у бруді. Колір обличчя виснажених солдатів видає їхні страждання і голод – бо постачальники обкрадають цих нещасних, а ті отримують занадто мізерну платню, щоб, витрачаючи її частково на кращу їжу, задовольняти свої потреби”.

“Хто скаже мені, до чого може дійти суспільство, в основі якого не закладено людську гідність? Я не втомлююся повторювати: щоб вивести тутешній народ з нікчемності, потрібно все знищити і створити заново”.

“Коли над Росією зійде сонце гласності, весь світ здригнеться від висвітлених ним несправедливостей – не тільки старовинних, але й тих, що творяться щодня і донині”.

“Якщо народ живе в кайданах, значить, він гідний такої долі; тиранію створюють самі нації”.

Наводити подібні цитати можна довго. Ця книга відповідає на безліч питань на адресу нинішньої Росії.

Чому мільйони її громадян вірять надзвичайно брехливій пропаганді? “Для росіян слова важливіші за реальність”, пояснює де Кюстін.

Чому так звана еліта країни тремтить перед потворним диктатором і звеличує його? “Про всіх росіян, яке б становище вони не займали, можна сказати, що вони впиваються своїм рабством”.

Чому більшість росіян вітають агресивні дії і плани нового фюрера? “Колінопреклонений раб мріє про світове панування, сподіваючись змити з себе ганебне тавро відмови від будь-якої суспільної та особистої вольності”.

Краще не скажеш…

Про маркіза і його книгу

Де Кюстін був переконаним монархістом, і це цілком зрозуміло: його діда і батька стратили на гільйотині під час Французької революції 1789–1799 рр. До Росії він вирушив у надії знайти вагомі аргументи на користь монархії, але побачене там його жахнуло. Свою книгу він завершив словами: «Якщо ваш син буде незадоволений Францією, скажіть йому: “Їдь до Росії”. Така подорож піде на користь кожному європейцеві; побачивши на власні очі цю країну, кожен стане задоволений життям у будь-якому іншому місці. Завжди корисно знати, що є на світі держава, де немає місця щастю, – адже людина, за законом своєї природи, не може бути щасливою без свободи».

“Прочитав цілу книжку Кюстіна. Багато є жахливої правди про Росію… За зображення дій деспотизму, для нас часто непомітних, я готовий вклонитися йому в ноги” (російський історик Михайло Погодін).

Саме через “страшну, жахливу правду” книга де Кюстіна протягом півтора століття фактично була під забороною і в царській Росії, і в СРСР. Вперше її повністю видали російською мовою лише в 1996 році! Видали, бо хотіли вірити: вона про безповоротно минуле, – адже в країні, здавалося, перемогла демократія! Але деспотизм нікуди не подівся, а лише взяв на десять років тайм-аут. У Росії не може бути інакше: “Тиранію створюють самі нації”, – пише Кюстін.

Для довідки. Ця книга складається з тридцяти шести розлогих листів автора. У Мережі є скорочений більш ніж на третину варіант з тією ж назвою “Россия в 1839 году”. Шукайте повний.