Русь, Русь-Україна (3)

#історія

     Продовження публікації “Русь, Русь-Україна” та “Русь, Русь-Україна (2)”

У Новгородському літописі під 1167 р. (лѣто 6675) згадується, що митрополит Костянтин, призначений константинопольським патріархом Лукою Хрисоверх, “приде въ Русь” тобто в Київ. Крім того, також говориться, що новгородці “послаша въ Русь” до князя Мстислава, який незадовго до цього сів на київський престол, за його сином Романом, якого хотіли бачити своїм князем. Повалений новгородцями князь Святослав Ростиславич, який отримав підтримку від Андрія Боголюбського і допомогу від смолян і полочан, починає війну і йде “къ Русѣ” а новгородці виступають проти нього. У контексті нашої теми тут цікаво те, що Русі протиставляються не тільки Новгород і Суздаль, але також Смоленськ і Полоцьк – Смоленська і Полоцька (як і Новгородська і Суздальська) землі до Руської землі не відносяться.
     

     
Лаврентіївський літопис (який вважається пам’яткою владимирсько-суздальського походження) у 1175 р. (въ лѣто 6683) пише про те, як “кращі люди” Суздальського князівства, що зібралися після смерті Андрія Боголюбського, обговорювали питання про спадкоємця князівського престолу – “сынокъ его въ Новѣгородѣ, а братья его въ Руси”. І після обговорення прийняли рішення: відправити послів “по князи наши въ Русь”.
     

     
Знову повернемося до Новгородського літопису. У 1179 р. (лѣто 6687) після смерті свого князя Романа (Ростиславича – до цього князя Смоленського) “новгородьци послашася” до Русі (до Києва) за його братом Мстиславом (відомий як Мстислав Ростиславич Хоробрий).
     

     
Уже в наступному 1180 р. (лѣто 6688) Мстислав помер і новгородці знову “послаша въ Русь” за новим князем – сином київського князя Святослава Всеволодовича. І в цьому ж році “на зиму” Святослав йде військом “из Руси на Суждаль”, на Всеволода (Велике Гніздо). А на допомогу йому йде вже прибулий на той час до Новгорода і “посадиша на столѣ” його син Володимир з новгородцями. Тут також видно розділення різних понять – Русь і Суздаль.
     

     
Про цей же похід київського князя Святослава Всеволодовича на суздальського князя Всеволода Юрійовича (правда, “въ лѣто 6689”, що, мабуть, може бути пояснено обчисленням “лѣта” від 1 вересня) розповідає і Лаврентіївський літопис (який вважається, нагадаю, пам’яткою владимирсько-суздальського походження). До великої битви справа не дійшла – війська спалили ряд міст, простояли два тижні “промежи собою”, після чого князі розійшлися по домівках: Святослав у Русь, а Всеволод – у Владимир.
     

     
Знову Новгородський літопис – запис від 1221 р. (лѣто 6729). Новгородці вигнали князя Всеволода, який їм не сподобався, і він пішов “въ Русь”, до свого батька Мстислава Романовича Старого – на той момент Великого князя Київського.
     

     
Ще кілька літописних записів… Втім, стоп! Здається, це стає нудним. І наведеного достатньо, щоб ті, хто має очі, змогли прочитати, а ті, хто вміє думати і порівнювати, змогли зробити висновки.