Русь, Русь-Україна (2)

#історія

     Продовження публікації “Русь, Русь-Україна”

Почнемо з того, що в Новгороді свою землю Руссю не вважали, а навпаки – протиставляли її Русі.

Так, у Першому Новгородському літописі у записі 1132 р. (лѣто 6640) повідомляється про те, що помер київський князь Мстислав (Великий) і на звільнений стіл сів його брат Ярополк. І тоді ж, за наказом Ярополка, Всеволод (племінник Ярополка, старший син Мстислава), князь новгородський, вирушив “въ Русь”, де сів на княжий стіл у Переяславі. Це викликало невдоволення новгородців, оскільки раніше Всеволод клявся їм, що бажає бути їхнім князем до смерті (“хоцю у васъ умерети”).
     

     
У тому ж літописі у записі про 1149 р. (лѣто 6657):
     

     
Аналогічний запис і в 1165 р. (лѣто 6673) – ігумен Діонісій ходив з Новгороду “въ Русь”.
     

     
У свою чергу, кияни називали свою землю Руссю на відміну від Новгородської землі. Іпатіївський літопис у записі від 1141 р. (лѣто 6649), продовжуючи розповідь попереднього року про конфлікт двох гілок Рюриковичів (Ольговичів і Мономаховичів) за Новгород, говорить про те, що в цьому році суздальський князь Юрій (Долгорукий) послав “мужи своя”, які посадили на Новгородський стіл його сина Ростислава, що розгнівало київського князя Всеволода (Ольговича). Але як би там не було, “старому” новгородському князю Святославу (Ольговичу) довелося втекти і піти “въ Русь къ брату”, де, в кінцевому підсумку, брат дав йому Білгород (мова йде про Білгород неподалік Києва – зараз село Білогородка).
     

     
Про те, що як Новгородська земля не вважалася Руссю, так і Смоленська земля протиставлялася Руській землі, добре видно з Іпатіївського літопису при описі подій 1148 р. (лѣта 6656). Цього року київський князь Ізяслав Мстиславич організував спільний похід новгородських, смоленських і руських (київських і переяславських) князів проти Юрія Долгорукого в Суздальську землю. Спочатку він з полками прийшов з Києва до Смоленська для об’єднання з силами свого брата Ростислава і був тут радо зустрінутий. Брати обмінялися подарунками, і Ізяслав підніс Ростиславу дари от “Рускыи землѣ”.
     

     
Після цього він вирушив до Новгорода, і новгородці також зустріли його з радістю. Зібравши їх на віче, князь оголосив, що прийшов він “оставя Рускую землю” і запропонував піти військом на “Гюрги” (на суздальського князя Юрія Долгорукого). Новгородці погодилися, і Ізяслав повів їх на Волгу, по дорозі в гирлі Медведиці з’єднавшись з братом Ростиславом, який прийшов “съ всими Рускыми полкы и съ Смоленьскими”.
     

     
“Новгородци и Русь” воювали Ярославль, після чого зі здобиччю Ізяслав пішов до Новгорода, Ростислав зі своїми полками вирушив до Смоленська, а з ним пішла і “дружина Руская”.
     

     
Про похід Юрія Долгорукого на Київ у 1152 р. (лѣто 6660) Лаврентіївський літопис говорить так:
     

     
Майже тими ж словами в Іпатіївському літописі повідомляється про аналогічний невдалий похід 1154 року. (лѣто 6662).
     

     
     Далі буде