Сарматизм. Заключне

Продовження. Початок див. “Сарматизм. Преамбула”, “Сарматизм. Особливість та політична поведінка”, “Сарматизм. Побутова сфера” та “Сарматизм. Архітектура, мистецтво, література”
     ✦ ✦ ✦
Зміст поняття “сарматизм” змінювався з часом. Зародившись у Польщі, він поширився по всій Речі Посполитій, у тому числі й на українських землях (хоча тут він не досяг того ступеня виразності, як у Польщі). Ця ідеологія, прийнята шляхтою як станово-корпоративна, визначила унікальний характер знаті Речі Посполитої, сформувала її ментальні особливості та відмінності від західноєвропейської аристократії. Знаменита aurea libertas (золота свобода) на початковому етапі сприяла перетворенню Речі Посполитої на одну з наймогутніших держав Європи, ще не приводила до анархізму, але перешкоджала розвитку в бік абсолютизму.

Сарматизм, як і будь-яке культурне та ідеологічне явище, розвивав власний ідеал людини, шляхтича-сармата, порядного громадянина. Однак починаючи з другої половини XVII століття відбувається поступовий відхід від моделі “лицарського” і “державного” сарматизму до “сільського”, землеробського, що супроводжується зниженням інтересу до суспільних і державних справ, обмеженим ідеалом мати сімейне гніздо і культивувати патріархальний спосіб життя. Шляхтич-поміщик, вільний пан на своїй землі, ревно охороняв свої привілеї, не помічаючи змін зовнішнього світу. Свобода перетворилася на анархію, гордість на чванство, мужність на лінощі, рівність – на торпедування політики держави (що, в кінцевому підсумку, багато в чому сприяло її краху).

До середини XVIII століття поняття сарматизму як сукупності певного типу зовнішності та поведінкових стереотипів набуло негативного відтінку, протиставляючи вишуканій витонченості салонів грубість і простоту “старої шляхти”. Трохи пізніше соціально-негативний характер поняття поступився місцем національно-патріотичному змісту – під сарматом розуміли освіченого патріота, який поважає старовинні звичаї. Мода на французьке плаття і носіння шпаги змінилася актуальністю шляхетського кунтуша і польської шаблі.

У XX ст. сарматизм означає насамперед звичаї, традиції та уявлення шляхти Речі Посполитої епохи панування шляхетської демократії. Найглибше це явище вкоренилося у свідомості польської еліти та всього народу, де й сьогодні тривають жваві дискусії. Узагальнюючи основні трактування польських дискусій про сарматизм, можна зробити висновок про те, що в них домінує уявлення про сарматизм як синтез станової ідеології, матеріальних форм побуту і барокової культури, поширених у центральному та східному регіонах Європи. Під сарматською ідеологією розуміють сукупність поглядів, політичних традицій, станових норм і моральних ідеалів, що існували в соціальному та політико-правовому устрої Речі Посполитої.