Історія створення Київського фунікулера (частина друга)

     Частину першу дивись тут
     ✦ ✦ ✦
Зношеність фунікулера далася взнаки 15 червня 1928 р., коли під час планового ремонту, зірвався верхній вагон. Автоматичні гальма не змогли зупинити його падіння, тому з-за зіткнення з нижнім обидва вагони і шляхове полотно було зруйновано. Нові вагони були повністю спроектовані та виготовлені в Києві, на заводі імені Т.Домбаля (нині – Київський завод електротранспорту) і 2 травня 1929 р. робота фунікулера відновилась.

У1958 р. під керівництвом В.С.Серьогіна на Київському заводі електротранспорту були спроектовані та виготовлені нові вагони К-56. В 1984 р. запустили в експлуатацію останню модель вагонів К-80, зовнішньо схожих на попередні К-56.

Нижче на фото зліва – робітники заводу імені Т. Домбаля на фоні нового вагону фунікулера, на фото справа – креслення вагону К-56.

Під час реконструкцій 1960-х та 1980-х рр. було встановлено нове машинне обладнання. Найдовше (близько 80 років) відпрацював канатопровідний шків. Архітектурний образ верхньої та нижьої станцій повністю змінився.

Нині київський фунікулер з’єднує дві станції з перепадом висот між ними 75 м. Довжина його рейкової колії з ухилом 18-20 градусів становить 222 м. Тяговий двигун потужністю 100 кВт забезпечує швидкість руху двох вагонів 2 м/с. Кожен чотирирівневий (“чотириступінчастий”) вагон вміщує 100 пасажирів, для 30 з яких передбачено сидіння. У день, залежно від пори року, фунікулер перевозить від 10 до 15 тис. пасажирів, а протягом року – від 3 до 7 млн. Поїздка триває від двох до трьох хвилин.

     Верхня станція фунікулеру та роз’їзд вагонів

     Нижня станція фунікулеру та сходи нижньої станції

     Вагони під час роз’їзду та вагон з графіті

Примiтка.
При написанні цього матеріалу використана стаття І. О. Мікульонок, І. А. Андреєв “Історія створення київського фунікулера”.