Про правильно влаштовані держави (нудна теорія)
Написати цей пост мене підштовхнув шановний Serge Berezhnoy своєю публікацією кілька днів тому про те, як божевілля короля Георга III не завадило функціонуванню державного механізму Англії. Там він вжив вираз “правильно влаштовані держави”, я пообіцяв йому написати пост про такі держави і ось зараз це роблю.
ЕПІГРАФ. “Є два тіла монарха – одне фізичне й одне як політичний інститут. І смерть першого не впливає на збереження другого”.
З висловлювань середньовічних юристів.
До сказаного в епіграфі можна додати, що не лише смерть фізичного тіла не впливає на збереження тіла як політичного інституту, але й божевілля (недієздатність) першого не впливає на функціонування другого.
У праці “Насильство та суспільні порядки” (https://socio.karazin.ua/resources/9b6e84c773bce5c4e9edf61d9184037b.pdf) автори (Дуґлас Норт, Джон Волліс, Баррі Вайнґаст) ввели поняття “природна держава” (“держава обмеженого доступу”) та поняття її антиподу “держава природного доступу”. Якщо вкрай примітивно – то “природна держава”, це держава, де відсутня рівність людей, а всі ресурси належать обмеженій групі – еліті. А “держава природного доступу” це, у більш звичних термінах, “громадянське суспільство”, де має місце рівність прав громадян.
Природна держава побудована на особистих зв’язках та ієрархічній взаємодії між впливовими людьми вищих прошарків еліти та буває, згідно Норта & Co, трьох типів: крихка, базисна і зріла.
Крихкі природні держави не мають розвинутого публічного права, що регулює відносини між членами еліти. Все зав’язане на особистості та відносини між ними. Порушення балансу сил між елітаріями, смерть якоїсь впливовою особи, внутрішні чи зовнішні потрясіння (епідемії, війна чи навіть загроза її) можуть, звичайно привести (і частіше всього – приводять) до переформатування правлячої коаліції, але можуть призвести і до того, що держава як інституція стане недієздатною чи навіть перестане існувати.
Висловлюючись барвиcто – у крихкій природній державі все тримається на особистостях. Король чи вождь – це конкретний Вася, рада старійшин чи сенат – теж збіговисько конкретних людей, взаємовідносини між якими регулюються не публічним правом, а складним павутинням персональних взаємин. Тому і держава крихка – у разі порушення цих взаємин з рівноваги може вийти від будь-якої дрібниці та втратити здатність до повноцінного функціонування.
На противагу крихким природним державам базисні та зрілі підтримують стабільні організаційні структури, що складаються здебільшого з інститутів публічного права – інститутів, які структурують різноманітні аспекти життя держави, впорядковують її внутрішні та зовнішні відносини та відносини між учасниками панівної коаліції. Вони пропонують стандартні розв’язання проблем, що періодично повторюються: спадкоємність лідера й еліт; забезпечення функціонування держави у разі криз пов’язаних з тимчасовою відсутністю лідера чи його недієздатністю, тощо. В рамках цього ж публічного права еліти підтримують взаємовідносини і між собою. Різниця між базисними та зрілими державами полягає, за великим рахунком, лише у стійкості внутрішніх інституціональних структур.
У зрілих і базисних державах еліти розуміють, що “король”, “сенат”, “політбюро” чи “генеральний секретар” – це інституції, що функціонують за певними правилами, незалежно від конкретних особистостей. І саме через ці інститути, через механізми встановлені ними, відбувається передача влади та забезпечується стабільне функціонування державного механізму в цілому, зокрема у разі криз. А тому і правитель не може нашкодити, навіть якщо він не зовсім у тямі. Розумовий розлад у фізичного тіла монарха – короля Англії Георга III – не призвів до розладу у роботі державних політичних інституцій, вони успішно продовжували працювати, витримавши іспит на стійкість.