Руйнівники царств

Війна, розпочата Росією проти України, триває вже четвертий рік. Досить консолідована думка (за винятком російської зовсім вже “вати”) полягає в тому, що рішення про вторгнення для Росії було катастрофічним. Його прийнято приписувати особисто Путіну, але хоча насправді проблема набагато складніша і не зводиться тільки до нього одного, ну та добре: Путін так Путін. Будемо дотримуватися мейнстріму.

Феномен, що лежить в підвалинах катастрофічних рішень Путіна – назвемо його інтелектуальною гординею – не новий. Він взагалі лежить поза часом. Одним з перших мислителів, що описали таку історичну постать як Путін, був Геродот, який розповів про лідійського царя Креза, який правив і зазнав поразки у VI столітті до нашої ери.

Крез прославився двома речами. По-перше, його величезні багатства в золоті та інших блискучих речах (звідси і вираз “багатий як Крез”) – стародавній еквівалент путінських вуглеводнів. Другою була його гординя. Крез правив найбагатшою, ймовірно, землею в світі на той час. Але коли новий воєначальник на сході, пізніше відомий як Кір Великий, захопив владу в тому, що згодом стало Перською імперією, він відчув загрозу і спокусу одночасно.

Крез відправив до Дельфи послів, щоб задати кілька питань знаменитому оракулу. Головним було питання: чи варто йому йти війною на персів? Оракул, звернувшись до бога Аполлона, відповів, що, якщо Крез дійсно нападе, “він зруйнує велике царство”.

Його сумніви розвіялися, він розпочав війну. Армія Креза була розбита, його столиця розграбована, дружина наклала на себе руки, а Крез опинився зв’язаним поруч із запаленим багаттям, в якому йому доведеться згоріти заживо на очах тріумфуючого Кіра. Що могло піти не так?

Проблема Креза, як і проблеми Путіна, полягала в тому, що йому не вистачало інтелектуальної скромності. Ця риса не обов’язково має багато спільного зі скромністю як такою. Натомість вона визначається як “усвідомлення меж своїх знань” і “обмеженості своєї точки зору”. Або, якщо хочете, усвідомлення власної помилковості. У випадку з Крезом він не зміг вловити навмисну двозначність оракула – яке велике царство він зруйнує? – тому що він був так упевнений, що знає.

     По мотивам Andreas Kluth