Зросійщення українських прізвищ – чотири головні ознаки

Ці чотири ознаки наводить філологиня Аліна Острозька.

     1. Додавання м’якого знаку або суфікса “-ов”.
Наприклад, спочатку було прізвище Бондар, а стало Бондарь або Бондарьов. Або замість питомого українського Різник з’явився Резніков чи Резнік.

     2. Заміна суфіксів “-енко” чи “-ін” на “-ов” або “-енков”.
Наприклад, початкове прізвище Науменко трансформували на Науменков, а Власенко – на Власенков.

     3. Заміна окремих літер у прізвищі.
Наприклад, замість “М” могли поставити “Н”: було прізвище Миколаєнко, а стало — Ніколаєнко. Або “Х” замінити на “Ф”: Хоменки ставали Фоменками. Інколи “О” ставало “А”: був Олійник, а став Алейник”.

     4. Заміна українських суфіксів на російські.
Це коли із прізвища забирали закінчення, а українські суфікси замінювали на російські, такі як “-ов”, “-ін” та “-ой”.
Дмитро Донцов, наприклад, мав би мати прізвище Донець, Ада Роговцева – бути Адою Роговець, Іван Лозов’ягін – залишитись Лозов’ягою, а Олександр Пономарьов – Олександром Пономарів.