Деколонізація чи деімперіалізація?!

Півтора тижні тому новим очільником Інституту національної пам’яті було призначено Олександра Алфьорова – професійного історика, офіцера запасу і публічного інтелектуала. І чи не в першому своєму інтерв’ю на посаді він зачепив одне цікаве питання.

Серед багатьох українських міфів (причому найпотужніші міфи є найпримітивнішими, але вони діють дуже сильно) є міф про те, що українці – це народ-жертва. Берестечко, Полтава… Навіть Голодомор, який був новим підходом до знищення, до ліквідації українців, а ми говоримо про жертву. Нам сказали, що ми жертва, і ми собі змоделювали, що ми жертва.

Були процеси декомунізації, дерусифікації. Зараз пішов процес, який називають деколонізація. Але ж ми не аборигени по відношенні до Росії. Це ж ми принесли їм освіту, дали вміння читати, писати, рахувати. Фактично заклали підвалини європеїзації середньовічної Московії, створили можливості для виходу її з Середньовіччя у Новий час. Навіть назву “Росія” принесли їм ми. І ми говоримо про деколонізацію, ну це ж неправильно. Правильним терміном має бути “деімперіалізація”.