Тут ось в одній зі статей трапилася фраза:

❞Коли Лютер розпочав свою бурхливу діяльність, то вже на руках була технологія, яка дозволяла швидко транслювати думки [мається на увазі друкарство – Yuri Kulyk], а для того, щоб розуміння спрощувалося, то відійшли від латини до національних мов. Це дало величезний поштовх до розвитку національної писемності, національних мов❝.

Сказано це, зрозуміло, стосовно Європи.

Подумалося: а ось у Московії ні Лютера не знайшлося, ні технології друкарства не народилося… Відповідно, від “славенської” (у сьогоднішній термінології – церковнослов’янської) мови на національні ніхто не переходив, і з розумінням виникли проблеми. Національні писемності та національні мови не розвинулися. А церковнослов’янська трансформувалася в російську, задавивши національні.