“У России нет границ” (с)

Стосовно питання про авторство фрази, винесеної в заголовок. Її зазвичай пов’язують із Путіним, але багато хто вказує, що вона звучала і раніше.

Як мені видається, тут цікавішим є не пріоритет (хто першим сказав), а “гносеологічне” питання – звідки, коли і з чого взагалі виникла ця ідея. Адже вона в різних формах висловлювалася безліч разів. Та ж російська версія панславізму (саме російська – не плутати з ідеями панславізму взагалі), притаманний росіянам месіанізм… В решті-решт горезвісний “Русский мир”… В підвалинах всіх цих ідеологічних конструкцій знаходиться саме ця теза.

Судячи з усього, ідея зародилася на початку XVI століття, коли московські правителі почали прилаштовувати до себе царський титул. Хоч як це не дивно, але чомусь сьогодні лише деякі знають, що титул “цар” – це ж те ж саме, що й імператор латиною та басилевс грецькою (цар, відповідно, “славенською”). А за уявленнями тієї епохи імператор/басилевс/цар в Ойкумені міг бути лише один. Відповідно, і царство могло бути лише одне. І це була не земна, це була сакральна річ. Держава (або, – в термінах того часу, –господарство, яке з часом трансформувалось у російське “государство”) – це земне, держава має земні кордони. А царство – це сакральне, царство земних кордонів не має. От і Росія (у сприйнятті росіян по сьогоднішній день) земних кордонів не має. Це риса менталітету, культивована і підживлювана пропагандою у всіх її формах, включно з ось такими заявами “вождя”.