Англія та Київська Русь

5 січня 1066 року не залишивши прямих спадкоємців помер англійський король Едуард Сповідник. Перед смертю він заповів престол брату своєї дружини Гарольду Ґодвінсону, графу Вессексу. Вже наступного дня еліта Англії проголосила його королем, він був коронований та увійшов в історію під іменем Гарольда II.

Але в Європі було ще декілька претендентів на англійський престол, і серед них, зокрема, герцог Нормандії Вільгельм. Зібравши військо він висадився на узбережжі Англії і у вирішальній битві при Гастингу завдав поразки військам Гарольда II, причому останній загинув у цій битві. Новим королем став Вільгельм, відомий як Вільгельм I Завойовник.

Після захоплення нормандцями влади в Англії, діти останнього англосаксонського короля Гаральда II були переправлені в Данію під опіку короля Свена II Естрідсена. Він мав політичний вплив серед європейських правителів і міг подбати про безпеку вірогідних у майбутньому претендентів на англійський престол.

Яке відношення все це має до Давнього Києва?

По материнській лінії Свен ІІ мав відношення до Київської держави, його мати Естрідм раніше була дружиною одного з київських посадників. Сестра Свена ІІ Ґіта була матір’ю Гарольда ІІ, який власну дочку на честь матері також назвав Ґітою. У 1074 році вона вийшла заміж за князя Володимира Всеволодовича Мономаха, сина переяславського князя Всеволода І Ярославовича (1055-1073), онука Ярослава Мудрого. Цей родинний альянс неабияк посилив вплив Володимира Мономаха, особливо після успадкування ним Переяславського князівства та початку боротьби за київський великокняжий престол. Невідомо чи плекав певні надії на англійський трон Володимир Мономах, але свого первістка вони з Ґітою Весекською назвали Гарольд-Мстислав.

Можливо це наголошувало про родинні претензії на загарбану нормандцями Англію. Цей міждинастичний конфлікт мав значний розголос в Європі. Всі тогочасні європейські джерела називали сина Володимира Мономаха і Ґіти Весекської, великого князя Київського Мстислава І Великого (1125-1132), виключно іменем Гарольд. Вірогідно не тільки пам’ять про батька але й претензії на англійський трон, мала на увазі Ґіта Весекська нарікаючи таким іменем свого старшого сина.

У кінці ХІ- на початку ХІІ століть в Європі існувала розгалужена родинна мережа, яка за певних обставинах могла підтримати претензії київського князя на Англію. У Франції правив онук Ярослава Мудрого Філіп І (двоюрідний брат Гарольда-Мстислава), в Данії – король Олаф І Свенсен (двоюрідний брат Ґіти Весекської) і королева Інгігерт (дочка Єлизавети Ярославівни, онука київського князя Ярослава Мудрого). Невдоволені іноземним, нормандським поневоленням, англосаксонські вельможі теж могли бути потенційними союзниками. Однак, протиріччя між цими країнами і правителями не дозволяли утворити стійку антинормандську коаліцію. Також була потрібна впливова координуюча особа, яка могла об’єднати потенційних союзників. З огляду на перераховані вище фактори зовсім не дивною виглядає участь Ґіти Весекської в Першому хрестовому поході (1096-1099). Є всі підстави вважати її подорож до Палестини, як спробу створення антинормандської коаліції. Тим більше, що одним із найбільших загонів хрестоносців керував молодший брат французького короля, син Анни Київської Ярославни, Гуго Вермандуа. Ґіта Весекська померла в Палестині у 1098 році, але до кінця життя прагнула повернути для своєї родини англійський трон. Лише складні реалії європейської політики та віддаленість Англії від Київської Русі не дали можливості реально боротись за англійський спадок київським князям, які мали родинні права на цей трон.

     𝐏𝐨𝐬𝐭 𝐬𝐜𝐫𝐢𝐩𝐭𝐮𝐦
При написанні цього постингу використано фактаж зі статті Олега Озимчука “Завоювання Англії нормандцями і право київських князів на англійський престол”