Лібералізм і Росія

У 1927 році вийшла книга економіста, основоположника неолібералізму Людвіга фон Мізеса під назвою “Лібералізм у класичній традиції”. У книзі є невеликий розділ “Russia”. І судження автора в ньому більш ніж жорсткі.

Так, у “преамбульному” абзаці він пише:

   ❞Законослухняний громадянин своєю працею служить як собі, так і своїм побратимам і тим самим мирно інтегрується в суспільний устрій. З іншого боку, грабіжник має намір жити не на чесній праці, а на насильницькому привласненні плодів чужої. Тисячі років світ мав підкорятися ігу військових завойовників і феодалів, які вважали само собою зрозумілим, що продукти, вироблені іншими людьми, існують для їх споживання. Еволюція людства в напрямку до цивілізації і зміцнення соціальних зв’язків вимагали насамперед подолання інтелектуального і фізичного впливу військових і феодальних каст, які прагнули правити світом, заміни ідеалу спадкового володаря ідеалом буржуа. Зміна мілітаристського ідеалу, що поважає тільки воїна і зневажає чесну працю, жодним чином ще не досягнута повністю. У кожній нації все ще є люди, чиї уми повністю поглинені ідеями і образами мілітаристських епох. Є нації, в яких минулі атавістичні імпульси до грабежу і насильства, які, як можна було б припустити, вже давно були подолані, все ще вириваються і знову набувають панування. Але в цілому про нації білої раси, що населяють сьогодні центральну і західну Європу та Америку, можна сказати, що менталітет, який Герберт Спенсер назвав “мілітаристським”, витіснений тим менталітетом, якому він дав назву “індустріальний”. Сьогодні є тільки одна велика нація, яка стійко дотримується мілітаристського ідеалу, а саме росіяни❝.

Ну і ще.

   ❞Звичайно, і серед росіян є такі, хто не поділяє такої позиції. Шкода, що їм не вдалося переконати своїх співвітчизників. З того моменту, як Росія почала впливати на європейську політику, вона постійно поводиться як розбійник, що чекає в засідці момент, коли він зможе накинутися на свою жертву і пограбувати її. Ніколи російські царі не визнавали ніяких інших обмежень для розширення своєї імперії, крім продиктованих силою обставин. Позиція більшовиків щодо територіального розширення свого панування не відрізняється ні на йоту. Вони також визнають тільки одне правило: при завоюванні нових земель можна, а насправді потрібно йти так далеко, наскільки наважуєшся, враховуючи свої ресурси. Щасливою обставиною, яка врятувала цивілізацію від знищення росіянами, було те, що народи Європи виявилися досить сильними, щоб успішно відбити напад орд російських варварів. Досвід, набутий росіянами в наполеонівських війнах, кримській війні і турецькій кампанії 1877-78 рр., показав їм, що, незважаючи на величезну чисельність солдатів, їхня армія не здатна здійснити атаку на Європу. Світова війна просто підтвердила це.
   Лібералізм, який повністю ґрунтується на науці і політика якого втілює результати науки, повинен бути насторожі і не піддаватися впливу ненаукових, оціночних суджень. Оціночні судження знаходяться за межами науки і завжди мають суб’єктивний характер. Тому не можна говорити про нації як про більш-менш гідні. Отже, питання про те, чи є росіяни менш гідними, абсолютно не відноситься до сфери наших міркувань. Ми не беремо участі в цій суперечці. Ми лише стверджуємо, що Росія не бажає входити в систему людського соціального співробітництва. Щодо людського суспільства і спільноти націй її позиція – це позиція народу, націленого виключно на споживання того, що накопичили інші. Люди, для яких ідеї Достоєвського, Толстого і Леніна є життєдайною силою, не можуть створити стійку соціальну організацію. Росія набагато більше обдарована родючим ґрунтом і всілякими корисними копалинами, ніж Сполучені Штати Америки. Якби росіяни проводили таку ж капіталістичну політику, як американці, вони були б сьогодні найбагатшими людьми в світі. Деспотизм, імперіалізм і більшовизм зробили їх найбіднішими.
   Як тільки це буде визнано, стане зрозумілим те, що має бути керівним принципом політики цивілізованих націй щодо Росії. Нехай росіяни будуть росіянами. Нехай роблять у своїй країні що хочуть. Але не дозволяйте їм виходити за межі своєї землі, щоб знищити європейську цивілізацію. Це, звичайно, не означає, що ввезення і переклад російських творів повинні бути заборонені. Невротики можуть отримувати від них стільки задоволення, скільки хочуть; здорові в будь-якому випадку будуть їх уникати. Це також не означає, що росіянам слід заборонити поширення своєї пропаганди і роздачу хабарів, як це робили царі по всьому світу. Якщо сучасна цивілізація виявиться нездатною захиститися від нападів найманців, то в такому випадку її існування не може бути довгим❝.