Небезпечність шаблонів мислення

Іншим заголовком цього посту могло б стати “Словозастосування – основа всього”. Або “Небезпечність мовних штампів”. Ну а епіграфом – вислів Блеза Паскаля “Думка змінюється залежно від слів, якими вона висловлюється”.

Тригером для написання цього тексту стала фраза, зустрінута на просторах Інтернету: “Катерина Друга у 1783 р. прийняла Грузію до складу Російської імперії”. У зв’язку з цим спало на думку ось що.

Подібні звороти – це не сфера логіки, а сфера психології. Це сугестія, тобто навіювання, непомітне для тих, хто піддається навіюванню, або, – якщо автор фрази щирий, – її результат. Але у будь-якому випадку це маніпуляція.

У контексті сказаного автор, згадуючи 1783 рік, очевидно мав на увазі Георгіївський трактат. Який у масовій російській свідомості (принаймні в середовищі тих, хто знає про його існування) сприймається не інакше як договір про входження Грузії до складу Російської імперії. Причому про добровільне входження. Але ж це не зовсім так і навіть зовсім не так.

У Георгіївському трактаті про входження не йдеться. Там про Грузію взагалі не йдеться. У ньому йдеться про визнання Картлі-Кахетинським царством (а це далеко не вся теперішня Грузія) протекторату Росії. А “прийняття Грузії до складу Російської імперії”… Воно відбулося пізніше і Георгіївський трактат тут поскільки-постільки. Швидше можна говорити про порушення Росією цього трактату. Про чергову ілюстрацію до приписуваної Бісмарку апокрифічної фрази: “Договір, підписаний з Росією, не вартий паперу, на якому він написаний”.

23 листопада 1800 року був виданий рескрипт імператора Павла на ім’я Картлі-Кахетинського царя Георгія XII про “прийняття вас у підданство Наше”. А рік по тому в Картлі-Кахетію були введені російські війська і одночасно в односторонньому порядку підписаний маніфест про включення Картлі-Кахетського царства до складу Російської імперії (в ньому вперше Картлі і Кахетія названі “Грузинським царством”). По суті – відбулася окупація і анексія. Але сьогодні в Росії це називається іншими словами.

Хтось скаже, що все це несуттєві дрібниці і не треба чіплятися. Але риторика, термінологія, вживання слів – основа всього. Вони рідко народжуються мимовільно – як правило їх формують, керуючись якоюсь цільовою настановою, прагнучи досягнути якоїсь мети. Якої саме? Думаю, досить зрозуміло. І аналогії з Україною тут напрошуються. І коли подібні обороти закріплюються в масовій свідомості, можна вважати, що успіх у маніпуляції цією свідомістю досягнутий.