Національна свідомість колись та сьогодні

Польський історик Генрик Літвін (Henryk Litwin) пише:

У міркуваннях про національну свідомість у Середньовіччі та Новому часі нерідко натрапляємо на непорозуміння. Воно полягає у перенесенні понять і цінностей, вироблених у XIX і XX ст., на дослідження ментальності людей давнішої доби. Найчастіше це роблять публіцисти, але іноді й історики приписують народам XV чи XVII ст. почуття, прагнення та ідеології, “вигадані” народженим лише у XIX ст. націоналізмом.

Чинники, що впливають на творення національної спільноти, завжди однакові – чи то у Середньовіччі, чи то сьогодні. Проте інтенсивність їхньої дії неоднакова. Важливість сформованого такими елементами почуття єдності в різні часи була різною на тлі інших суспільних зв’язків (наприклад, станових), які нині вже послабилися. Скажімо, розбишака доби Людовіка XIV міг більшою мірою почуватися гасконцем і шляхтичем, аніж французом, але його французькість здебільшого формувалася за тією ж схемою, що й нині. Проте з однакових елементів можна скласти різні пазли, тому НАЦІОНАЛЬНУ СВІДОМІСТЬ СЕРЕДНІХ ВІКІВ АБО НОВОГО ЧАСУ ПОТРІБНО РЕКОНСТРУЮВАТИ, А НЕ ЗАШТОВХУВАТИ ЇЇ В РАМКИ ПОНЯТЬ, ЩО ЇХ ДОСЛІДНИК САМ І ЗАДАЄ.