Ян Матейко – “Ян Собеський під Віднем”

351 рік тому, 21 травня 1674 року, над елекційним полем у Волі під Варшавою пролунало “Vivat Ioannes Rex!”. Монархом Речі Посполитої з титулом “Z Bożej łaski król Polski, wielki książę litewski, ruski, pruski, mazowiecki, żmudzki, inflancki, smoleński, siewierski i czernihowski” (“Божою Милістю король Польщі, Великий князь Литовський, Руський, Прусський, Мазовецький, Жмудський, Інфлянський, Смоленський, Сіверський і Чернігівський”) став Ян III Собеський.

Прославився своїм військовим талантом, його вважають національним героєм Польщі. Був ініціатором утворення антиосманського союзу Австрії, Венеції, Святого престолу та Речі Посполитої, очолював війська християнської коаліції (куди входили й українські козаки) під час знаменитої Віденської битви, яку вважають поворотним моментом в історії Європи, що запобіг її завоюванню Османською імперією. У 1684 р. Папа Інокентій XI надав йому почесний титул Defensor Fidei (Захисник віри) і Правовірна Величність (пол. król prawowierny).

До 200-річчя Віденської битви художник Ян Матейко створив монументальний твір “Ян Собеський під Віднем”.

На картині зображено момент після перемоги. Ян III Собеський, що сидить на коні, вручає листа каноніку Яну Казимежу Денгофу, емісару Папи Інокентія XI, зі звісткою про розгром турецьких військ біля воріт Відня. Лист починається словами: “Venimus, vidimus, Deus vicit” (“Ми прийшли, ми побачили, Бог переміг”), що є парафразом знаменитих слів Юлія Цезаря – Veni, vidi, vici” (“Прийшов, побачив, переміг”). В іншій руці він тримає королівську булаву.

Поруч із Собеським його старший син Якуб. У правій частині картини зображений принц Карл Лотаринзький, командувач імператорськими військами, який знімає капелюх перед своїм союзником, сповнений захоплення і вдячності. У лівій частині картини за тріумфом свого короля спостерігають польські полководці – представники золотої епохи польського лицарства – генерал Марцін Концький, польський гетьман Миколай Ієронім Сенявський (у жовтому кунтуші) та інші.