УКАЗ
Степан Руданський, канонічний текст, 1858 рік

Іде козак дорогою,
     Дівку надибає;
Вийняв папір з-за пазухи
     Та й її читає:
“І прочая, і прочая…
     По сему указу
Кожна дівка козакові
     Довжна дать по разу!”
“Чуєш, дівко, що в указі?”
     ”Та чую, козаче”.
І вже ж рада-то, псяюха,
     Аж мало не скаче!
Ізліз козак, покрепився,
     На коня сідає,
А дівчина підійнялась
     Та й ще забагає:
“А приглянься-но, козаче,
     До того указу:
Чи нема там написано,
     Щоб іще по разу?”