Актуально-політичне

     Тиждень тому, під час візиту Сі Цзіньпіня до Москви, сторонами було підписано низку спільних документів (всього 28), перелік яких опубліковано на кремлівському сайті.
     З цього списку уваги заслуговують три, що йдуть у переліку першими:
     1. Спільна заява Російської Федерації та Китайської Народної Республіки про подальше поглиблення відносин всеосяжного партнерства і стратегічної взаємодії в нову епоху в ознаменування 80-річчя Перемоги Радянського Союзу у Великій Вітчизняній війні, Перемоги китайського народу у Війні опору японської агресії та утворення Організації Об’єднаних Націй.
     2. Спільна заява Російської Федерації та Китайської Народної Республіки щодо глобальної стратегічної стабільності.
     3. Спільна декларація Російської Федерації та Китайської Народної Республіки про подальше зміцнення співробітництва з метою підтримки авторитету міжнародного права.
     Що кидається у вічі – перші два опубліковані на тому ж кремлівському сайті (лінки вище, що мають номери 6309 та 6310), а ось третього немає. Більше того, судячи зі всього він був підготовлений до публікації (оскільки під нього було зарезервовано лінк під номером 6311), але, здається, в останню мить ця публікація була заборонена. Про це говорить те, що подальші публікації мають номери 6312, 6313…, а ось лінка під номером 6311 нема.
     Що ж там може бути такого цікавого, що у Кремлі побоялись публікувати?
     З цим третім документом можна ознайомитися на сайті МЗС КНР (англійською мовою). І там дійсно є цікаві речі. Якщо придивитись, то можна зрозуміти, чому в Кремлі не наважились на його публікацію – значна частина документу є осудом того, що Росія робить. Зокрема:

[КНР та РФ] підтверджують свою повну відданість Статуту Організації Об’єднаних Націй, Декларації про принципи міжнародного права, що стосуються дружніх відносин і співробітництва між державами <…> закріпленим у них основними принципами міжнародного права в усій їх повноті та взаємозалежності, такі як суверенна рівність і територіальна цілісність, невтручання у внутрішні справи держав, утримання від загрози силою або її застосування в міжнародних відносинах <…>.

[КНР та РФ] підтверджують принцип, згідно з яким держави повинні утримуватися від погрози силою або її застосування в порушення Статуту Організації Об’єднаних Націй, і тому засуджують односторонні військові втручання <…>.

[КНР та РФ] повністю підтримують принцип невтручання у внутрішні чи зовнішні справи держав і засуджують як порушення цього принципу будь-яке втручання держав у внутрішні справи інших держав, зокрема, коли воно здійснюється з метою зміни законних урядів. [КНР та РФ] засуджують екстериторіальне застосування державами національного законодавства, яке не відповідає міжнародному праву, як ще один приклад порушення принципу невтручання у внутрішні справи держав.