Коли дослідники розбирають давні єгипетські манускрипти – чи то інструкції з розрахунку розливу Нілу, чи графіки польових робіт, чи правила обміру полів – вони повсякчас натикаються на одну цікаву деталь. Усі ці документи написані в імперативній формі, яка взагалі не передбачає заперечень. Правила працювали максимально просто: якщо ти старший за статусом, твоє слово – закон для молодшого, і крапка. Будь-яка інструкція виглядала приблизно так: “Слухай сюди, я старший жрець, а ти ніхто й звати тебе ніяк. Ти в цьому не тямиш, а я знаю все. Роби ось так (далі розписували потрібні кроки). Бачиш, усе вийшло, а все тому, що я твій начальник”. І жодних тобі пояснень чи логічних обґрунтувань.

Усе це через специфічний суспільний устрій тодішнього Єгипту, та й інших тогочасних держав. Вони були побудовані як жорстка ієрархічна піраміда з людей, де на самій верхівці сидів фараон, трохи нижче розташувалася еліта у вигляді верховних жерців, під ними – правителі провінцій, армія, податківці та писці, а на самому дні – раби. Один із дослідників влучно зауважив, що за такої системи знання створювалися виключно керівною кастою (на кшталт єгипетських жерців чи китайських чиновників) і спускалися вниз як залізне правило, яке не можна критикувати. Доводити щось логічно чи шукати першопричини ніхто навіть не збирався, адже докази потрібні лише тоді, коли в ідеї є конкуренти або коли в ній можна засумніватися.

Але якщо в суспільстві діє принцип “начальник завжди правий, а будь-яка критика – це бунт, за який треба карати”, то в ньому ніколи не з’явиться повноцінна наука, оскільки така система абсолютно глуха навіть до очевидного прогресу.

Справжня наука народжується лише там, де є демократія. Тільки за вільних умов можна висувати гіпотези, сперечатися, доводити щось від супротивного та спиратися на чисту логіку. Якби в Стародавньому Єгипті якийсь молодий помічник у відповідь на припис старшого жерця вирішив у стилі Евкліда покритикувати формулу і сказав: “А давайте припустимо, що це не так”, це миттєво стали б його останні слова в житті. І відрубана голова цього нечестивця стала б найкращим наочним доказом для решти підлеглих, що шеф правий просто за фактом своєї посади.