Класичні економісти вважали й досі вважають, що людина завжди діє раціонально та прораховує вигоду. Але відомий американський економіст Торстейн Веблен свого часу довів, що нашою поведінкою керують насамперед соціальні інстинкти, звички та бажання самоствердитися. Простіше кажучи – людей передусім турбує не їжа, а їхній статус у суспільстві.

Саме на цьому побудована психологія сучасного ринку: споживачі часто купують дорогі товари просто тому, що вони дорогі. Парадоксально, але підвищення ціни збільшує попит, оскільки річ стає ексклюзивним маркером престижу.

На принципі статусного споживання тримається індустрія люксових брендів, продаж айфонів та автомобілів. Бідна людина купує статусну річ – зазвичай у кредит – не тому, що вона їй потрібна, а для підняття власного авторитету, щоби стати “власником крутого айфона” чи “власником крутої тачки”.

Статусне споживання – це справжнє прокляття для нашого соціуму, хоча б тому, що ми зливаємо колосальні ресурси на блискучі брязкальця. На жаль, левову частку своїх доходів звичайна людина витрачає саме на показуху: пишні весілля, люксові тачки, нові айфони та брендові шмотки. Ми купуємо купу непотребу на часто позичені гроші, аби просто пустити пил в очі тим, кого взагалі не поважаємо. Насправді світова індустрія моди, автопром та туризм миттєво здулися б у десятки, а то й сотні разів, якби люди раптом втратили можливість мірятися рангом через дорогі цяцьки. Якби раціональна економія не викликала відвертої зневаги у решти учасників цього споживчого марафону, більшість із нас спокійно носила б робочі роби, їздила на автобусах і проводила відпустку вдома на дивані.

Інший серйозний мінус статусного споживання полягає в тому, що воно вмикає в суспільстві нездорову гонитву за першість. Через це ми починаємо заздрити ближнім та тихо зневажати тих, хто спроможний спускати на всілякий дорогий непотріб купу грошей. Такі токсичні емоції отруюють загальну атмосферу й нерідко штовхають на дуже сумнівні чи навіть підлі вчинки.

Проте у цієї медалі є й зворотний, цілком позитивний бік: попри всі свої очевидні вади, гонитва за статусом фактично крутить колеса економіки та рухає вперед прогрес. Саме це невгамовне бажання виділитися змушує людей пахати на повну силу, аби піднятися вище суспільними сходами й завоювати якщо не щиру повагу, то хоча б заздрісні погляди оточення.