В продовження теми про “облаштування Росії”.

Серед російських лібералів, які осіли за кордоном, є й хоч і нечисленні, але такі, що популяризують ідею розпаду сучасної авторитарної Росії на низку менших демократичних держав. Проте за лаштунками залишається ключове питання: як саме відбуватиметься перехід від нинішнього диктаторського режиму до нової політичної реальності? Навіть поверхневий аналіз показує, що цей процес навряд чи буде безболісним.

Колапс нинішньої Росії можливий лише за умови, що центральна влада повністю втратить важелі керування та авторитет, економічна система зазнає краху, а суспільне невдоволення досягне критичної межі. Коли регіональні еліти усвідомлять, що Москва більше не здатна їх контролювати чи фінансувати, вони почнуть оголошувати про суверенітет або розширену автономію, де місцеві закони матимуть пріоритет над федеральними.

Проте малоймовірно, що лідерами цих процесів стануть політики-емігранти. Владу в регіонах перехоплять ті, хто має реальний вплив на місцях уже зараз — олігархи, місцеві чиновники та керівники силових структур. Якщо хтось і зможе скласти їм конкуренцію в умовах безвладдя, то це будуть не демократичні сили, а великі кримінальні угруповання.

Навіть за умови, що прихильникам демократії вдасться закріпитися в якомусь окремому регіоні, утримати позиції буде вкрай важко. Розпад країни неминуче спровокує масштабний перерозподіл ресурсів та внутрішні збройні конфлікти, в яких демократичні анклави через брак силового ресурсу постраждають першими.

Певні шанси зберегти демократичний устрій матимуть лише території, розташовані на зовнішніх кордонах колишньої імперії. І то лише в тому разі, якщо туди увійдуть контингенти НАТО. Безумовно, Захід не зацікавлений у повноцінній окупації всієї території – це надто складне й фінансово обтяжливе завдання, яке не несе для нього практичної вигоди. Проте взяття під контроль окремих прикордонних областей, як-от Карелії чи Чукотки, виглядає цілком реалістично.

У зв’язку з цим перед міжнародною спільнотою постане інша складна дилема: яку стратегію обрати в разі параду суверенітетів, якщо окупація відпадає? Очевидно, найбільш раціональним кроком для Заходу буде дипломатичний бартер – визнання незалежності нових територіальних утворень в обмін на їхнє повне ядерне роззброєння.