Що таке сенс?

Для мислителів минулого він був об’єктивною, фундаментальною властивістю буття, яку людина могла лише відкрити, пізнати або розшифрувати, наче науковий закон. У Середньовіччі весь Всесвіт розглядали як Велику Книгу, написану Творцем. Людина не створювала сенс свого життя – вона мала відшукати його через служіння та віру. Зміст буття вважався об’єктивним, оскільки Бог виступав абсолютним джерелом усього сущого. У Новий час релігію потіснила наука, тож для тогочасних філософів та вчених сенс і логіка світу перемістилися в площину математичних та фізичних законів.

Цей підхід відомий як об’єктивізм (сенс міститься в об’єкті). Проте існував і досі існує кардинально протилежний погляд – суб’єктивізм (сенс міститься в суб’єкті). Його прихильники стверджують: світ сам по собі абсолютно позбавлений внутрішнього змісту чи мети, а єдиним джерелом і творцем будь-яких сенсів є людина. Античні філософи сформулювали це так: “Людина є мірилом усіх речей”. Інакше кажучи, значення будь-якого явища повністю залежить від того, хто і як його сприймає.

Проте обидві концепції заходять у глухий кут, якщо довести їх до логічного абсолюту. Саме тому мислителі зрештою дійшли висновку, що сенс – це не готова річ у зовнішньому світі й не вигадка в людській голові, а результат їхнього зіткнення. Ні об’єкт сам по собі, ні відокремлена думка не мають автономного змісту. Сенс – це не предмет і не ідея, а динамічний зв’язок між ними.

Факт набуває значення лише тоді, коли з’являється той, хто його інтерпретує, та виникає контекст, у якому вони перетинаються. Відтак сенс – це завжди живий, адаптивний процес, а не стала константа. Зміна суб’єкта (наприклад, настрою чи життєвого досвіду людини) або трансформація об’єкта миттєво народжують абсолютно новий зміст.

Як приклад. Книга сама по собі – лише папір із друкованими знаками. Людина, яка не вміє читати, не знайде в ній жодного сенсу. Але коли її відкриває той, хто має відповідний культурний багаж, у процесі читання (тобто взаємодії) народжується нове знання. Причому для дитини, підлітка та професора зміст однієї й тієї ж книжки буде різним, адже сама якість їхнього контакту з текстом є інакшою.

Отже, сенс – це не властивість об’єкта і не властивість суб’єкта. Сенс – це властивість їхньої взаємодії.