Вже очевидно: сприйняття Росії у світі – насамперед у США, Європі, Китаї та інших країнах – змінилося на стратегічному рівні.

Війна оголила глибоку кризу всієї державної системи. Військові паради, красива графіка з новими ракетами та гасла про “зброю, якій немає аналогів” – усе це виявилося лише глянцевим тиньком на фасаді, який нещадно збила війна. Фронт показав реальний стан справ: катастрофічні прорахунки в логістиці, слабкість протиповітряної оборони, розгром Чорноморського флоту, а також цілковиту нездатність армії оперативно реагувати на сучасні виклики.

Головне тут – навіть не сам факт кризи. Ключове те, що вона нарешті стала очевидною для всіх. Її чітко розгледіли в Україні, усвідомили на Заході й, що не менш важливо, визнали самі російські еліти. Відтепер саме цей чинник визначатиме подальші дії кожної зі сторін. Москва втратила можливість будувати плани суто на культивуванні страху перед власною могутністю. Побоювання нікуди не зникли, проте тепер вони поєднуються з чітким розумінням: Росія – вразлива, неповоротка й безнадійно відстає від реалій війни, яку сама ж і розв’язала. Коли міф про недоторканного й всесильного монстра в очах світових гравців руйнується, перед ними постає громіздка та слабка система. Відтак і правила гри змінюються, причому назавжди.