Сьогодні можна знайти чимало матеріалів про те, як соціальні мережі трансформують мову – і тепер, і в майбутньому. Цей допис є своєрідним рефератом з цієї теми, який я виношу на розгляд.
     ✦ ✦ ✦
Сьогодні вже очевидно: у “покоління Z” – молоді, для якої цифрові технології є природним середовищем, а не просто інструментом, – сформувався геть новий спосіб спілкування. Його продиктував вплив соціальних мереж та прагнення створювати вірусний контент. Оскільки редактори й інші охоронці мовних стандартів втрачають контроль над усним і письмовим словом, на мову дедалі дужче впливають популярні блогери. Ми переживаємо лінгвістичну революцію, яка за масштабами та культурними наслідками здатна зрівнятися з винайденням писемності чи появою друкарського верстата.

На відміну від глядачів у давніх амфітеатрах, сучасна аудиторія може перейти до чогось цікавішого одним рухом пальця. Як наслідок, мова – насамперед англійська як головна лінгва франка інтернету, але й інші також – трансформується, щоб утримувати увагу глядача й читача.

Цей процес іде кількома шляхами. Фрази стають дедалі коротшими й невимушенішими. Синтаксис на основі мемів та евфемізми для обходу алгоритмів проникають навіть до навчальних закладів та інших бастіонів літературної норми.

У хід ідуть готові мовні шаблони. Замість того щоб формулювати думку з нуля, людина бере конструкцію з популярного мему й просто підставляє туди інші слова. Замість опису деталей одразу називається головна асоціація – такий собі миттєвий ярлик для емоційного тла чи сукупного образу. Мемний синтаксис дозволяє викинути з речення половину слів, адже співрозмовник, який “в темі”, миттєво зчитує весь контекст з одного натяку. Змінюється навіть професійна комунікація: електронні листи, реклама та журналістика переймають динаміку гортання стрічки – стають влучнішими, легшими та оптимізованими для утримання уваги.

У цьому лінгвістичному інкубаторі прагнення все класифікувати вийшло на принципово новий рівень. Тепер ми даємо назви своїм літам (“літо в селі у бабусі” чи “літо суцільного розслабону”) та визначаємо мікроестетики (“айтішник на мінімалках”, “екосвідома пані” чи “львівська панянка”). Причина такого стрімкого розростання словника проста: ці слова працюють як теги, що ідентифікують та сортують людей за конкретними типами споживачів. Фактично нас привчають чітко визначати й називати грані власної особистості задля зручності маркетологів. Останнім тепер не треба шукати складних підходів до покупця – достатньо знати, що дівчина тегнула себе як “львівська панянка” або “екосвідома пані”, щоб алгоритм одразу підсунув їй рекламу лляних суконь, крафтового сиру чи кави з керамічного горщика.

Хоча інтернет і розмиває регіональні діалекти, він водночас породжує нові соціолекти – своєрідні мовні культури (мовні узуси), які формуються та поширюються всередині онлайн-спільнот, а не серед земляків за географічною ознакою. У цих спільнотах виробляється свій особливий, упізнаваний голос. Наприклад, автори відео про здоровий спосіб життя й психологію розмовляють м’яко та заспокійливо, експерти з косметики та стилю тараторять швидко й емоційно, а підлітки – іронічно розтягують слова. Сьогодні вільне володіння мовою – це вміння миттєво підхоплювати такі нішеві стилі, змінювати інтонацію та говорити так, щоб точно поцілити в настрій своєї аудиторії.

Мабуть, найдужче на сучасну мову тисне цензура алгоритмів. Соціальні мережі прагнуть зробити весь контент максимально “чистим” і безпечним, тому часто блокують сторінки або обмежують перегляди за гострі теми, лайку чи розмови про політичні протести. Щоб обійти ці заборони, користувачі вигадали цілу систему слів-замінників. Наприклад, в українському інтернеті замість слова “війна” пишуть “в*йна” чи “повномасштабка”, замість “вибухи” кажуть “бавовна”, а для чутливих тем використовують замінники на кшталт “кекситися” чи “нюдси”. Ці завуальовані слова, які раніше жили лише в мережі, тепер проникають у щоденне спілкування. Така тенденція доводить: сьогодні обговорення навіть найважливіших тем формується не культурою чи мораллю, а політикою модерації комерційних платформ.

Чи залишиться мова в майбутньому засобом спротиву людини машині за право вільного висловлювання, чи навіть наші слова-замінники вирахують алгоритми штучного інтелекту й повністю зітруть з ужитку? Чи погіршиться порозуміння між поколіннями та різними спільнотами, оскільки мова стає дедалі фрагментованішою? Чим є цей новий стиль інтернет-спілкування – можливістю вільно самовиражатися чи просто зручним інструментом для заробітку та маніпулювання нашими думками?

На ці питання сьогодні немає відповідей – вони лише постають перед нами.