​Cyril Hovorun пише в Facebook стосовно інформ-кампанії з розпалювання ворожнечі до України в Польщі.

Спочатку, про всяк випадок, довідка.
Аджендизація (від англійського agenda – порядок денний) – формування, нав’язування або зміщення фокуса уваги суспільства на певні теми, проблеми чи вигідний комусь порядок денний.

Ну а далі його допис.
     ✦ ✦ ✦
Я би це явище узагальнив як аджендизацію. Це коли війна в Україні, щодо якої на її початку на Заході був консенсус, саме через наявність такого консенсусу була тихцем приватизована різними локальними порядками денними – аджендами. Тобто деякі політичні сили в деяких країнах, користуючись загальним засудженням війни і загальною підтримкою України, особливо якщо вони знаходилися у той час при владі, намагалися зміцнити свої електоральні позиції, ототожнюючи свої порядки денні із більш широким, аніж їхні виборчі ядро чи програма, порядком денним підтримки України.

Це, мабуть, почалося з Демократичної партії в США, яка обережно спробувала використати Україну у своєму вічному двобої із Республіканцями. Принаймні так це сприйняло чимало республіканців, а особливо рух MAGA, чиє конспірологічне мислення розвинуло цю підозру (на мій погляд, небезпідставну) до переконання, що підтримка України дорівнює підтримці адженди Демпартії. Так аджендою багатьох республіканців стала НЕпідтримка України. І так Україна стала внутрішнім обʼєктом американських культурних війн – разом з абортами чи іміграцією з Латинської Америки.

Приблизно те саме ми спостерігаємо зараз у Польщі, тільки із специфікою цієї країни, про яку ми в Україні були забули, але вона нікуди не дівалася з часів наших визвольних змагань 17 століття. По суті в Польщі набирає обертів внутрішня культурна війна, яка є віртуальною і жертвою якої стала Україна, де війна справжня.

Але і в Америці, і в Польщі сторона, яка обирає собі ціллю для атаки Україну в ситуації її спротиву російській агресії (це ще називається віктимізація жертви – класично аморальне явище), врешті-решт втрачає. На Республіканську партію чекає гучна поразка на проміжних виборах, а Польща швидко втрачає репутацію притомного партнера для її багатьох притомних партнерів на Заході (там таких, на щастя, залишається чимало). Багато хто з них з подивом усвідомив, наскільки незрілою і нездатною до адекватної пріоритетазації порядку денного виявляється значна частина польського суспільства і істеблішменту.

Саме так працює моральність – нишком. Спочатку здається, що вона не лише не допомагає, але інколи навіть заважає політичному процесу чи зароблянню, а потім якось несподівано підважує величні політичні споруди, які, як у Євангелії, виявляються збудованими на піску. Аджендизація біди, через яку ми проходимо – це і є спроба будувати замки на піску.