Будь-яка держава, створюючи власну історичну концепцію, виходить із того, що вона – взірець справедливості, гуманізму та прогресу. А ще вона, звісно, неймовірно миролюбна. Якщо раптом і траплялися якісь збройні сутички з сусідами, то наша країна неодмінно поставала жертвою: оборонялася або рятувала своїх від підступних ворогів. Власне, за цим нехитрим шаблоном і пишуться всі шкільні підручники.

Коли французький король Людовик XIII скасував усі привілеї, надані його попередником гугенотам, і відправив кардинала Рішельє штурмувати бунтівну Ла-Рошель, на арену вийшла Англія, яка саме тоді воювала з французами. Вона гордо заступилася за гугенотів, оголосивши їх братами та ледь не одновірцями. Благородно? Безперечно!

Франція теж мала максимально шляхетний вигляд, адже захищала свої законні землі. Тим паче, на її боці воювали три мушкетери та ще й д’Артаньян, що автоматично робить тебе “хорошим хлопцем”. Ось так обидві сторони й увійшли в історію білими та пухнастими. Туди ж, до переліку “справедливих” справ, акуратно вписали й Варфоломіївську ніч. Ну а що? Нечестиві гугеноти просто дістали на горіхи, адже карати зрадників і відступників від істинної католицької віри – це ж і є найвища гуманність.

Ідея “захисту своїх” – за релігією, мовою чи кров’ю – це найдавніша й найулюбленіша відмовка будь-якої держави, якій закортіло розпочати війну. Ну погодьтеся, звучить максимально благородно та залізобетонно з погляду моралі.

Взяти хоча б Німеччину минулого століття. Спочатку вона так сильно бідкалася через “страждання” судетських німців від рук чехів, що Судети швиденько та без зайвого галасу стали німецькими. Далі серце розривалося за данцизьких німців, яких нібито нещадно тероризували поляки. Ну як тут не ввести війська в Польщу? Чистий акт гуманізму! Коли ж після цього Англія та Франція оголосили Берліну війну, пропаганда Рейху одразу ж зліпила з них підступних агресорів. Схожим чином діяла й радянська пропагандистська машина.

Сучасна Росія теж не вигадує нічого нового й затято “рятує” права росіян та російськомовних. Справа ця в їхніх власних очах – винятково шляхетна та правильна.